Сарана 1-12; заклик до покути 13-20

1
Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.
2
Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю!
Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?
3
Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші - своїм дітям, а їхні діти - дальшому родові.
4
Те, що лишила гусінь, сарана пожерла;
а що лишила сарана, черва пожерла;
що ж лишила черва, хробаки пожерли.
5
Прокиньтесь, п'яниці, і плачте!
Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.
6
Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч!
Зуби у нього - зуби левині, ікла у нього - як у левиці.
7
Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив;
він облупив її геть і кинув, - лиш галузки її біліють.
8
Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.
9
Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви;
тужать священики, служителі Господні.
10
Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.
11
Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!
12
І виноградна лоза висхла, смоківниця зів'яла;
дерево гранатове та й пальма, і яблуня - всі дерева у полі повсихали.
Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.
13
Надягніте, о священики, вереття і плачте!
Слуги жертовника, ридайте!
Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв.
14
Призначте піст, скличте святкові збори;
зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:
15
«О, що за день!» Бо близько день Господній;
він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.
16
Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?
17
Зерно зотліло під скибами своїми;
засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів'яло збіжжя.
18
Ой, як реве скотина!
Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші.
Навіть отари з ніг валяться!
19
До тебе, Господи, взиваю;
бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум'я всі дерева у полі.
20
Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.