- Сарана 1-12; заклик до покути 13-20
- 1
- Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.
- 2
- Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю!
Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?
- 3
- Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші - своїм дітям, а їхні діти - дальшому родові.
- 4
- Те, що лишила гусінь, сарана пожерла;
а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.
- 5
- Прокиньтесь, п'яниці, і плачте!
Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.
- 6
- Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч!
Зуби у нього - зуби левині, ікла у нього - як у левиці.
- 7
- Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив;
він облупив її геть і кинув, - лиш галузки її біліють.
- 8
- Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.
- 9
- Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви;
тужать священики, служителі Господні.
- 10
- Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.
- 11
- Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!
- 12
- І виноградна лоза висхла, смоківниця зів'яла;
дерево гранатове та й пальма, і яблуня - всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.
- 13
- Надягніте, о священики, вереття і плачте!
Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв.
- 14
- Призначте піст, скличте святкові збори;
зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:
- 15
- «О, що за день!» Бо близько день Господній;
він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.
- 16
- Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?
- 17
- Зерно зотліло під скибами своїми;
засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів'яло збіжжя.
- 18
- Ой, як реве скотина!
Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!
- 19
- До тебе, Господи, взиваю;
бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум'я всі дерева у полі.
- 20
- Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.
|