Страшний день Господній 1-17; Бог помилує Ізраїля знову 18-27

1
Затрубіте в ріг на Сіоні, вдарте на моїй святій горі на тривогу!
Нехай тремтять усі мешканці краю, бо надходить день Господній, бо він близько!
2
День темряви й пітьми, день хмари й густої мряки.
Немов зірниця, розкидається по горах народ численний, сильний, якого не бувало споконвіку і після нього більш не буде аж до років найдальших родів
3
Поперед нього вогонь пожирає, а позад нього полум'я палить.
Край мов райський сад, поперед нього, а позад нього - пустиня гола.
Ніщо не може утекти від нього!
4
З виду він, наче коні, мов рисаки, - так вони женуться.
5
Скачуть по верхів'ях гір із гуком, немов від колісниць, і з трісканням, неначе полум'я вогню палкого, що стерню пожирає, немов потужне військо, вишикуване до бою.
6
Побачать його - і тремтять народи, у всіх обличчя бліднуть.
7
Вони кидаються, немов лицарі, лізуть на мури, мов вояки.
Кожен своїм путтям прямує, ніхто з своєї стежки не звертає.
8
Не штовхає один одного, кожен своїм шляхом простує.
Вони кидаються крізь стріли, й це їм не шкодить.
9
На місто нападають, біжать на мури, вдираються у доми, влізають через вікна, мов злодії.
10
Земля трясеться перед ними, тремтить небо.
Затьмарюються сонце й місяць, світло зір гасне.
11
Господь гримить перед своїм військом, бо його табір превеликий;
бо сильний той, хто виконує його волю, бо великий день Господній і страшний вельми.
Хто може його витримати?
12
Але ще й тепер, - слово Господнє, - поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалі.
13
Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа» Бога вашого, бо він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, - і уболіває над нещастям.
14
Хто зна, чи не пожаліє він знову і не залишить по собі благословення, офіри й ливні жертви Господеві, Богові вашому?
15
Трубіть у ріг на Сіоні, призначте піст, скличте святкові збори!
16
Зберіть народ, скличте громаду!
Старих згромадьте, зберіть дітей і немовлят при грудях!
Хай вийде молодий з покою свого, і молода - з комори.
17
Хай між притвором і між жертовником плачуть священики, слуги Господні, і нехай кажуть: «Пожалій, Господи, народ твій!
Не видавай твою спадщину на наругу, щоб не глумилися над нею погани.
Чому мали б між народами говорити: Де Бог їхній
18
Тоді Господь почав ревнувати за свій край і пощадив народ свій.
19
І відповів Господь і сказав своєму народові: «Ось я пошлю вам хліб, вино й олію, і ви насититеся ними.
Я вас не видам більш поганам на наругу.
20
Північного - я відверну від вас далеко, і прожену його в землю суху та спустошену: крило його переднє до східнього моря, а заднє -до західнього моря.
І здійметься від нього сморід, і сопух піде від нього вгору, бо величався вельми
21
Не бійся, краю!
Радуйся й веселися, бо Господь учинив велике!
22
Не бійтеся, тварини в полі, бо пасовиська у степу зазеленіли знову, бо дерево приносить плід свій, смоківниця й виноград дають урожай свій.
23
Сини Сіону, радуйтеся й веселіться Господом, Богом вашим, бо він дає вам раннього дощу по правді;
він посилає дощ вам, дощ ранній і дощ пізній, як і перше.
24
Токи будуть пшениці повні, а тискарні будуть переливатись вином та олією.
25
Я поверну вам ті роки, які пожерла сарана, черва, хробаки та гусіль, - моє велике військо, що я на вас наслав був.
26
Ви їстимете досхочу, донаситу, і славитимете ім'я Господа, Бога вашого, що так учинив дивно з вами.
Народ мій не зазнає сорому ніколи.
27
Ви зрозумієте, що я посеред Ізраїля і що я - Господь, Бог ваш, і іншого немає.
Народ мій не зазнає сорому повіки.