Ісус - добрий пастир 1-21; на святі Обновлення храму Ісус об'являє себе Сином Божим 22-30; юдеї хочуть Ісуса каменувати 31-42

1
«Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, - злодюга той, розбійник!
2
Хто ж увіходить дверима, той вівцям - вівчар.
3
Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.
4
А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
5
Не підуть за чужим вони - втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих
6
Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
7
Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець.
8
Усі, скільки їх передо мною прийшло, - злодії, розбійники.
Вівці й не слухали їх.
9
Я - двері.
Хто ввійде крізь мене - спасеться.
Увійде він, вийдезнайде пасовисько!
10
Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати.
Я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали.
11
Я - добрий пастир.
Добрий пастир життя своє за овець покладе.
12
Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, - бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть.
А вовк хапає їх і розполохує.
13
Бо він - наймит і не турбується вівцями.
14
Я ж - добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
15
Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
16
Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари.
Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, - і буде одне стадо й один пастир!
17
За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.
18
Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе.
Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати;
від Отця мого прийняв я цю заповідь
19
Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.
20
Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав.
Навіщо його слухаєте
21
Інші ж: «То не навіженого слова.
Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити
22
Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі.
Зима була.
23
Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.
24
Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні?
Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»
25
Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте.
Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене.
26
Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.
27
Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,
28
і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
29
Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!
30
Я і Отець - одно
31
Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.
32
Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого.
За котре з тих діл каменуєте ви мене
33
А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але - за богохульство!
За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш
34
Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви - боги?
35
Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, - а Писання годі усунути!
-
36
то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, - бо я сказав, що я - Син Божий?
37
Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!
38
Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці
39
І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.
40
І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, - і перебував там.
41
Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, - була істина
42
І увірували у нього численні.