Воскресіння Лазаря 1-44; юдейська рада вирішує вбити Ісуса 45-57

1
Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.
2
Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.
3
Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує
4
Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився
5
Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.
6
Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.
7
Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо
8
Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш
9
Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі?
Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.
10
Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла
11
Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув.
Піду, проте, і розбуджу його
12
А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає
13
Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.
14
Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся,
15
і радію я за вас, що мене там не було, - щоб ви увірили!
Ходім, однак, до нього
16
Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти
17
Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.
18
Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п'ятнадцять,
19
і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.
20
Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.
21
Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, - мій брат не вмер би!
22
А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть
23
І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне
24
«Знаю, - каже до нього Марта, - що воскресне у воскресіння, дня останнього
25
А Ісус їй: «Я - воскресіння і життя.
Хто в мене вірує, той навіть і вмерши - житиме!
26
Кожен, хто живе і в мене вірує, - не вмре повіки.
Віриш тому
27
«Так, Господи, - каже йому, - вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»
28
Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе
29
Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.
30
Ісус ще не ввійшов у село;
був він на тому місці, де його зустріла Марта.
31
Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.
32
Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»
33
Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,
34
запитав: «Де поклали ви йогоКажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь
35
Заплакав Ісус.
36
І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив
37
А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер
38
І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу.
А була то печера, і камінь лежав зверху.
39
«Відкотіть камінь», звелів Ісус.
Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день
40
«А хіба я тобі не казав, - озвавсь Ісус, - що коли віруєш, то побачиш славу Божу
41
Відкотили отже камінь.
І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!
42
Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав
43
А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди
44
І мертвий вийшов із зав'язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним.
І сказав їм Ісус: «Розв'яжіть його і пустіть, нехай ходить
45
І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.
46
Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус.
47
Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам?
Силу чудес отой чоловік робить!
48
Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!»
49
Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте,
50
то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине
51
Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ;
52
і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.
53
Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити.
54
Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми.
55
А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися.
56
Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається?
Хіба не прийде він на свято
57
Первосвященики ж і фарисеї повеліли, що коли хто знатиме, де він, то має виказати, щоб його схопити.