Ісус обмиває ноги апостолам 1-20; Ісус виявляє зраду Юди 21-30; Ісус прорікає Петрові його тимчасову слабодухість 31-38

1
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця.
2
І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його,
3
Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,
4
встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався.
5
Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний.
6
Підходить, отже, і до Симона Петра, - та той йому: «Ти, Господи, - мені вмивати ноги
7
Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш;
зрозумієш потім
8
Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» - «Коли я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо мною частки
9
«Господи, - проказує до нього Симон Петро, - то не тільки ноги, але і руки, і голову
10
А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг;
увесь бо він чистий.
І ви чисті, та - не всі.»
11
Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті
12
Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам?
13
Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є.
14
Тож коли вмив вам ноги я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному.
15
Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив.
16
Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його.
17
Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.
18
Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п'яту свою підніс на мене.
19
Ось нині говорю вам, перед тим.
як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я - Сущий.
20
Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає;
а хто мене приймає - приймає того, який послав мене
21
Отак сказавши, стривожився Ісус духом.
І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить
22
Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив.
23
А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив.
24
До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже
25
Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий
26
«Той, - відповів Ісус, - кому я кусень, умочивши, подам.» І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона.
27
І ввійшов тоді за куснем у нього сатана.
«Що робиш - негайно роби!» - сказав йому Ісус.
28
Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив.
29
А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, - чи щоб роздав щось бідним.
30
І негайно ж, узявши кусень, вийшов той.
А ніч була.
31
І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому.
32
І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, - і прославить його незабаром.
33
Дітоньки, ще трохи я з вами.
Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, - так само й вам повідаю нині.
34
Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного!
Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!
35
З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати
36
Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідешВідказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти.
Аж потім підеш за мною
37
Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою?
Життя моє за тебе покладу я!»
38
«Життя твоє покладеш за мене?
- відрікає Ісус.
- Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене