Ісус у Самарії 1-42; оздоровлення сина цісарського урядовця 43-54

1
Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,
2
- а не христив же Ісус сам, лише учні його,
3
то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.
4
А треба було йому переходити Самарією.
5
Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.
6
Там і криниця Яковова була.
Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці;
було ж під шосту годину.
7
Надходить же жінка з Самарії води взяти.
Ісус до неї каже: «Дай мені напитися
8
Учні ж його пішли були до міста харчів купити.
9
Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.
10
Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої
11
Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива?
12
Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його
13
А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити.
14
Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки.
Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне
15
Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати
16
«Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди
17
Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка!
18
П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі.
Правду мовила єси.»
19
А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти.
20
Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба
21
Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.
22
Поклоняєтесь ви, не знавши кому.
А ми поклоняємося, знавши кому.
Від юдеїв бо й спасіння.
23
Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді.
А таких поклонників і шукає собі Отець.
24
Бог - Дух.
Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися
25
Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос.
А прийде, то все і звістить нам.»
26
А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою
27
Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою.
Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»
28
Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:
29
«Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила.
Чи, бува, не Христос він?»
30
І вийшли з міста й подалися до нього.
31
А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю
32
Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»
33
Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти
34
«Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.
35
Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть.
А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли.
36
Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи.
37
Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.
38
Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися.
Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили
39
Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».
40
Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них.
Він і лишився на два дні там.
41
Та й багато більше увірували з-за його слова.
42
Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель
43
А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.
44
Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині
45
Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, - вони бо теж ходили на те свято.
46
Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино.
А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.
47
Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.
48
Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»
49
А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина
50
Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живийПовірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.
51
А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.
52
Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало.
«Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», - сказали вони йому.
53
І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.
54
Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.