Оздоровлення недужого при Витесді 1-15; Ісус виявляє себе Сином Божим 16-47

1
По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.
2
А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів.
3
Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:
4
ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба.
5
Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.
6
Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати
7
«Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає
8
Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи
9
Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити.
Був же той день - субота.
10
Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж!
Не личить тобі ложе носити
11
А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, - сказав мені, хто мене оздоровив
12
Спитали його: «Хто він - той, що сказав тобі: Візьми і ходи
13
Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.
14
Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось
15
Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, - Ісус.
16
Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.
17
А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю
18
За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його - не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.
19
І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить.
Бо що той робить, те так само й Син робить.
20
Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить.
І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.
21
Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.
22
Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,
23
щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають.
Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.
24
Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
25
Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, - ба, вже й тепер він, - коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши - оживуть.
26
Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.
27
І владу йому дав суд чинити, він бо - Син Чоловічий.
28
І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,
29
і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя.
А ті, що зло чинили, - воскреснуть на суд.
30
Не спроможен я нічого діяти від себе самого.
Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.
31
Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.
32
Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, - правдиве.
33
Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.
34
Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.
35
Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.
36
Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, - ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.
37
І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.
38
І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, - ви бо не віруєте в того, кого він послав.
39
Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, - а й вони свідчать за мене!
40
Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.
41
Слави не приймаю я від людей.
42
Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.
43
В ім'я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене.
Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.
44
Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?
45
Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей - ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.
46
Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!
47
Не віривши ж його писанням - як моїм словам повірите