Ісус помножує хліби 1-15; ходить по воді 16-21; обіцянка святої Євхаристії 22-71

1
По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.
2
І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.
3
Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.
4
А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського.
5
Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:«Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти
6
Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.
7
Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало
8
Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:
9
«Є тут один хлопчина;
він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби.
Та що це на таку многоту
10
І мовив Ісус: «Веліте людям сістиБуло ж багато трави на тому місці.
Отож посідали чоловіки - числом тисяч із п'ять.
11
І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи;
так само й риби: скільки хотіли.
12
Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало
13
Отож зібрали - і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.
14
Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ
15
І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, - і віддалився сам-один на гору знов.
16
Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя
17
і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму.
Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.
18
І схвилювалося море від великого вітровію.
19
Пропливли вони з двадцять п'ять чи тридцять стадій, аж бачать - Ісус іде морем, до човна зближається, - та й налякались.
20
А він же до них: «Це я, не лякайтесь
21
І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.
22
А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.
23
Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.
24
Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
25
Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди
26
А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.
27
Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, - яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував
28
Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити
29
А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже - вірувати в того, кого він послав
30
Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе?
Що вчиниш?
31
Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти
32
Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.
33
Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»
34
Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно
35
Ісус же їм: «Я - хліб життя.
Хто приходить до мене - не голодуватиме;
хто в мене вірує - не матиме спраги ніколи.
36
Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.
37
Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;
38
бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.
39
Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.
40
Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»
41
І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,
42
і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо?
Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба
43
А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.
44
Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня.
45
Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом.
Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.
46
Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.
47
Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.
48
Я - хліб життя.
49
Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли.
50
Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.
51
Я - хліб живий, що з неба зійшов.
Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки.
І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу
52
Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти
53
А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.
54
Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
55
Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій.
56
Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому.
57
Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.
58
Це й хліб, що зійшов з неба.
Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме
59
Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.
60
Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова!
Хто може її слухати
61
Ісус же, знавши в собі.
що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?
62
А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, - що тоді?
63
Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому.
Дух - ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.
64
Деякі з вас, однак, не віруютьІсус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.
65
Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем
66
Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.
67
Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися
68
Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам?
Це ж у тебе - слова життя вічного!
69
Ми й увірували й спізнали, що ти - Божий Святий
70
Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох?
Та один же з вас - диявол
71
А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, - той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити.