Цофар докоряє Іовові

1
Заговорив Цофар з Наамату й мовив:
2
«Чи ж оте багатослів'я не знайде відповіді?
Чи ж за балакуном визнають слушність?
3
Чи ж твоє базікання призведе людей до мовчанки?
Глумитимешся, а ніхто тебе й не застидає?
4
Ти кажеш: Моя наука ясна,
і чистий я перед очима твоїми.
5
О, коли б Бог заговорив,
коли б він розтулив уста свої до тебе,
6
і показав тобі мудрости тайни,
що над усяке розуміння,
тоді б ти зрозумів, що Бог від тебе вимагає
менше, ніж твоя провина заслужила.
7
Чи ж можеш збагнути істоту Божу,
проникнути Вседержителя?
8
Вона висока, наче небо!
Що вдієш?
Вона глибша Шеолу!
Що знаєш?
9
Довша, ніж земля, її міра,
ширша, ніде море.
10
Коли проходить, хто його спинить?
Коли на суд поставить, хто йому заборонить?
11
Він бо знає людей підлих;
бачить лукавство й має його на увазі.
12
Тож так пустоголовий робиться розумним,
як дике осля стає свійським.
13
Якщо скеруєш твоє серце
і простягнеш руки твої до нього,
14
як віддалиш від твоїх рук кривду
й не даси неправді жити у твоїм наметі,
15
тоді напевне підведеш обличчя твоє без плями,
стоятимеш твердо, боятися не будеш.
16
Бо ти біду твою забудеш;
немов про воду, що сплила, ти згадуватимеш про неї.
17
Життя твоє буде ясніше півдня,
а темнота буде, як ранок.
18
Безпечний будеш, бо матимеш надію,
поглянеш навкруги й покладешся собі безпечно.
19
Ляжеш собі, й ніхто не смітиме тебе лякати,
і багато буде тих, що запобігатимуть у тебе ласки.
20
А очі злих погаснуть,
для них не буде втечі;
надія їхня - чим скорш умерти