Еліфаз говорить удруге

1
Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
2
«Хіба ж відповідає мудрий пустим знанням,
сповняє своє нутро східнім вітром,
3
сперечаючись недоречними словами,
промовами, в яких немає користи?
4
Ти навіть відкидаєш богобоязливість,
і касуєш побожність перед Богом.
5
Твоя вина навчає уста твої,
ти вибираєш бесіду лукавих,
6
тим і осуджує тебе рот твій, а не я!
І власні твої уста свідчать проти тебе.
7
Хіба ти перший з людей народився,
побачив світ перед горбами?
8
Хіба ти слухав Божої наради,
присвоїв собі мудрість?
9
Що знаєш ти, чого б ми не знали?
Що розумієш, чого б ми не розуміли?
10
Є сивий та старий також між нами,
що перейшов віком і твого батька.
11
Хіба для тебе мала річ - Божа втіха
та тихе слово, сказане до тебе?
12
Чого пориває тебе твоє серце?
Чому очима гордо позираєш,
13
коли звертаєш проти Бога гнів твій
і твоїм ротом верзеш такі речі?
14
Що таке людина, щоб була чистою?
Як бути справедливим тому, хто родиться від жінки?
15
Якщо й своїм святим не йме він віри,
і небеса нечисті перед його очима,
16
оскільки більш гидка й зіпсована людина,
що, наче воду, п'є беззаконня.
17
Я поясню тобі, мене послухай!
Я оповім те, що сам я бачив,
18
що оповідають мудрі,
не таївши нічого, за предками своїми.
19
Їм одним земля дана була,
і ні один чужинець не скитався між ними.
20
Поки віку у злого - себе самого мучить;
протягом призначених гнобителеві літ
21
жахливий крик лунає у його вухах;
серед повного спокою на нього нападає грабіжник.
22
Не сподівається, що повернеться із пітьми,
і всюди меч перед собою бачить.
23
Його кидають на їжу коршакові.
Він знає, що над ним біда нависла.
24
День темряви його жахає,
нужда й тіснота на нього насідають,
немов той цар, готовий кинутись до бою.
25
Він здіймав свою руку проти Бога,
він хоробрував із Всемогутнім.
26
З випростаною шиєю біг проти нього
захоронений грубими щитами.
27
Обличчя його набрякло салом,
боки поросли жиром.
28
Він жив у зруйнованих містах,
у домах, де ніхто більше не жив,
бо вони були готові завалитись.
29
Не забагатіє він, розвіється його достаток,
і не простягнеться його тінь по країні.
30
Він не втече від мороку,
вогонь спалить його ніжне галуззя,
а цвіт його обіб'є вітер.
31
Нехай не покладається на свій зріст високий,
знаємо бо, що то - марнота.
32
Віття його зів'яне передчасно,
його галуззя не буде зеленіти.
33
Мов виноградина, він скине недоспілі грона
і, наче маслина, цвіт свій зронить.
34
Так!
Кодло нечестивого буде безплідне,
і вогонь пожере шатра продажних.
35
Хто зачав зло, той породить нещастя;
нутро його готує злуду».