Іов нарікає далі

1
«Мій дух розбитий,
дні мої погасли,
для мене залишається лише могила.
2
Чи не став я посміховиськом?
Чи не в гіркоті ночують мої очі?
3
О, поручися за мене сам перед собою!
Бо хто б ручився за мене?
4
Та ти позбавив розуму їхнє серце,
тому й не піднесеш їх угору.
5
Вони призначають здобич друзям,
тоді як очі власних дітей меркнуть.
6
Ти зробив мене притчею народу,
мені плюють у вічі.
7
В очах моїх від смутку потемніло,
і мої члени, наче тінь, виснажуються.
8
Дивуються над оцим праведні люди,
і невинний обурюється на безбожника.
9
Та праведник тримається путі своєї
і чистий руками ще більш набирає духу.
10
Вернітеся ж, усі ви, приступіте;
може, бодай одного мудрого знайду між вами!
11
Дні мої відпливли, думки мої розбиті!
Зідхання мого серця
12
з ночі день роблять,
і супроти темряви світло близько.
13
Чи можу сподіватись?
Шеол -моя домівка!
У темряві стелю я собі постіль.
14
Кричу до гробу: Ти мій батько!
А до хробака: Моя сестра й моя мати!
15
Де ж тут моя надія?
І щастя моє.
- хто його бачив?
16
Зійдуть у Шеол зо мною?
коли зануримося разом у порох