Іов відповідає Еліфазові втретє

1
Заговорив Іов і мовив:
2
«Сьогодні знову гірка моя скарга,
його тяжка рука у мене стогін вириває.
3
Коли б я знав, де його знайти
щоб доступитись до його престолу!
4
Я впорядив би перед ним розправу,
наповнив би доводами мої уста.
5
Я збагнув би слова відповіді до мене,
я зрозумів би, що він мені сказав би!
6
Чи сперечався б він на повну силу зо мною?
О ні!
Він би тільки до мене прислухався.
7
Тоді з ним праведник став би на прю,
і я звільнився б від судді мого назавжди!
8
Та як піду на схід - його немає,
на захід - його не помічаю.
9
На півночі його шукаю - не бачу,
повернуся на південь - не виджу.
10
Він знає мою путь і мою зупинку;
нехай же мене випробує: як золото, я вийду.
11
Моя нога його сліду трималась;
путі його я пильнував, не відхилявся.
12
Від заповіді уст його не відступав я,
накази уст його ховав у себе в грудях.
13
Призначить він щось, - хто назад поверне?
Чого він забажає, те й зробить.
14
Виконує бо свою постанову,
а й ще багато іншого, що в ньому існує.
15
Тому я перед ним жахаюсь,
подумаю - і його лякаюсь.
16
Бог зламав мій дух,
і налякав мене Всесильний.
17
Бож не від темряви я гину,
і не від пітьми, що вкрила вид мій.»