Зухвалість грішників

1
«Чому Всемогутній не затаїв часи,
а ті, що його знають, днів його не бачать?
2
Безбожники пересувають межі,
отару й чабана займають.
3
Відводять осла в сиротини,
беруть у заклад вола вдовиці.
4
Убогі поступаються з дороги,
усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.
5
Мов дикі осли в пустині,
вони виходять на роботу,
шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі - немає дітям хліба.
6
Жнуть на чужому полі,
виноград грішника збирають.
7
Голі вони ночують, без одежі,
не мають чим накритись, коли холодно.
8
В горах на дощі мокнуть,
за браком сховку туляться до скелі!
9
Сиріт від грудей відривають,
беруть у заклад дитину в бідних.
10
Голі блукають, без одежі,
і голодні зносять снопи.
11
Вичавлюють між мурами олію,
спраглі, топчуть виноград у точилі.
12
З міста чути людей стогін,
душа смертельно поранених кличе на допомогу,
та Бог не чує їхньої молитви!
13
Є поміж ними й вороги світла,
які шляхів його не знають,
стежками його не простують.
14
Удосвіта стає убивник,
убиває бідного й сіромаху,
вночі бродить злодюга.
15
Око перелюбця пильнує, коли смеркне.
Він думає: Ніхто мене не бачить,
і кладе собі на вид запинало.
16
В пітьмі підкопують домівки,
а вдень замикаються,
не знають світла.
17
Тінь смерти то для всіх них ранок;
коли ж він зійде, жах їх огортає.
18
Вони від дня втікають;
маєтність їх на землі проклята,
в їх виноградниках не завертає виноградар.
19
Посуха й спека пожирає сніжну воду -
так грішника Шеол хапає.
20
Утроба, що його родила, його забуває,
черва собі солодко ним пасеться,
не згадується більше його ім'я;
так кривда, неначе деревина, ломиться.
21
Він чинив зло безплідній, що не родить;
він не чинив добра вдовиці!
22
Та той силою своєю хапає дужих,
встає, і він життя непевний.
23
Забезпечує його й дає опору,
та Господні очі за його путями стежать.
24
Вони ледь-ледь піднесуться, - і вже в'януть,
немов зірвана мальвія,
немов головки колосків зів'ялих.
25
А як воно не так, то хто мене спростує,
на ніщо оберне мою мову