Елігу починає говорити

1
Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах,
2
тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама.
А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога.
3
На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова.
4
Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком.
5
Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом,
6
От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже,
тому я наляканий, боявся
висловити вам мою думку.
7
Я собі думав: Хай дні говорять,
і літа многі хай покажуть мудрість!
8
То Божий дух у людині,
Всесильного надхнення їх урозумляє.
9
Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі,
і не старі вже й розуміють правду.
10
Тому й кажу: Мене послухай!
Оповіщу і я, що знаю!
11
Ось я чекав слів ваших,
вслуховувавсь у ваші міркування.
Тоді, як ви шукали слів,
12
я пильно уважав на вас,
і ось ніхто Іовові не перечить,
ніхто з вас не відповідає на його промови.
13
Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість;
Бог нас навчає, не людина!
14
Тому я не так сперечатися буду,
я відповім йому не вашими словами.
15
Збентежені, не відповідали більше,
слів їм забракло.
16
І я чекав;
але що не говорять,
що стоять і не відповідають більше, -
17
то відповім і я по змозі,
оповіщу і я, що знаю.
18
Повний бо слів я,
мене спонукує дух усередині.
19
Нутро моє, немов вино без стоку,
що нові міхи розриває.
20
Я виговорюсь, легше мені стане;
розтулю мого рота й відкажу.
21
Я не зважатиму ні на чию особу,
лестити не буду нікому;
22
лестити бо й не вмію:
інакше бо умить мене вбив би Творець мій.»