Друга промова Елігу

1
Елігу почав говорити далі й мовив:
2
«Слухайте мої слова, о мудрі,
нахиліть до мене вухо, о розумні!
3
Бо вухо слова розрізняє,
як піднебіння куштує страву.
4
Розсудім разом, що є справедливе,
і визнаймо між нами, що є добре.
5
Ось Іов мовив: ,,Я правий,
та Бог відмовив мені суду.
6
Проти свого права мав би я брехати?
Рана моя невигойна, хоч я й невинний!"
7
Чи є десь такий чоловік, як Іов,
що глум глитає, немов воду,
8
що з лиходіями товаришує
та що з безбожниками ходить?
9
Він бо сказав: Нема з того користи
людині, коли догоджає Богу.
10
Тим слухайте мене, мужі розумні!
Не може бути зла у Бозі
й у Всесильному - неправди!
11
Він людині відплачує згідно з її ділами;
як кожний ходить, так у Бога знаходить.
12
Воістину Бог зла не чинить,
Всесильний суду не кривить.
13
Хто йому довірив землю?
Хто доручив йому всесвіт?
14
Якщо він візьме дух свій знов до себе,
до себе забере своє дихання, -
15
усяке тіло зараз же загине,
людина повернеться у порох.
16
Отже, як маєш розум, слухай!
Вважай на моїх слів голос!
17
Чи ж міг би правити, хто ненавидить право?
Чи ж ти Сильного та Праведного осудив би?
18
Того, що до царя мовляє: Негодящий!
А до вельмож: Безбожні!
-
19
що не зважає на князів особу,
не сприяє радше багатому, ніж бідному,
бо всі вони діло рук його.
20
Раптом вони вмирають, і більше їх немає;
народ бунтується посеред ночі,
без труднощів могутнього скидає.
21
Бо його очі над путями чоловіка,
він бачить кожен його крок.
22
Нема ні темряви, ані глухої тіні,
де б лиходії могли заховатись.
23
Він не накладає на людину строку,
щоб та ставала на суд із Богом.
24
Він розгромлює без допиту вельможних,
і ставить на їхнє місце інших.
25
Він знає добре їхні вчинки
скидає їх одної ночі, - і топчуть їх.
26
Як беззаконних карає їх передочима інших
27
за те, що відхилилися від нього
й ніколи про путі його не дбали,
28
так що дійшов до нього зойк злиденних,
і він почує крик смиренних.
29
Коли він спочиває, хто потривожити його посміє?
Коли обличчя своє сховає, хто його побачить?
Він на народи й одиниці поглядає,
30
щоб лицемір не царював, глузуючи з народу.
31
І коли він до Бога каже: Мене обдурено!
Зла не чинитиму вже більше!
32
Навчи мене, якщо я помилився!
Якщо вчинив несправедливість, більш не буду!
-
33
то чи він, гадаєш, має тим самим відплатити?
Через те, що зневажаєш суди,
через те, що то ти вибираєш, а не я,
- скажи, отже, що знаєш!
34
Розумні люди мені скажуть,
і мудрий муж, що мене чує:
35
Іов говорить нерозважно,
в його словах нема глузду!
36
Коли б то Іова розсліджено докладно
за відповіді, що личать людям нечестивим,
37
бо він до гріхів своїх додає ще бунт
і затискає кулаки при нас,
і множить слова проти Бога