Четверта промова Елігу

1
І знову Елігу взяв говорити:
2
«Зажди но трошки, і я тобі з'ясую,
бо ще чимало можна сказати про Бога.
3
Сягну знанням моїм далеко
і визнаю Творцеві моєму слушність.
4
Воістину в словах моїх нема неправди,
і звершений знанням стоїть біля тебе.
5
Так!
Бог силою великий, однак, не гордує чистим серцем.
6
Він не дає грішникові жити,
він бідолашним чинить правосуддя,
7
і праведника не позбавляє права.
Він царів ставить на престолі,
саджає їх назавжди!
Але що загорділи,
8
тому вони закуті в кайдани,
обплутані мотуззям нужди!
9
Він виявляє їм діла
й переступи їхні, бо вони загорділи.
10
Він відкриває їм вухо на навчання,
від беззаконства велить відвернутись.
11
І як вони послухаються, почнуть йому служити,
то проведуть свої дні у щасті, літа свої в утісі.
12
А коли не послухаються, то пройдуть через Яму
і пропадуть у невіданні.
13
Щождо лукавих серцем, що гнів свій зберігають,
і що не звали на допомогу, коли їх в'язано,
14
то їхня душа загине замолоду,
життя їхнє - між розпусниками.
15
Він бідного рятує власною його бідою
і в злиднях об'являється для його вух.
16
Отож і тебе він вирве з пащі скрути,
її тобі заступить достаток щедрий,
і стіл твій буде повен туку.
17
А наповнишся нечестивими осудами,
то спіткають тебе суд і розправа.
18
Вважай, отже, щоб не звели тебе достатком
і щоб дар великий не збив тебе з дороги!
19
Хіба твої багатства безконечні щось тобі допоможуть?
Або твоєї сили всі потуги?
20
О, не бажай тієї ночі,
коли народи з своїх місць ізникають!
21
Остерігайсь, не нахиляйсь до кривди:
тим бо й випробувано тебе стражданням.
22
Бог, справді, силою великий,
і хто такий учитель, як він?
23
Хто йому вкаже його дорогу?
Хто скаже: Ти дієш кривду.
24
Тож пам'ятай: ти маєш величати його діло,
яке оспівують люди.
25
Усі люди над ним розважають,
кожний здалека дивиться на нього.
26
Так!
Бог великий, не нам його збагнути!
Число його років не має ліку.
27
Він притягає води краплі
і прочищує їх на дощ у парі;
28
спускають його хмари,
і на натовп людей виливають.
29
Хто зможе зміркувати,
доки сягають хмари
або гуркіт грому у його наметі?
30
Він розстелює над ним свій оболок
і вкриває вершини гір.
31
Ними годує він народи,
дає поживу подостатком.
32
Він бере блискавицю обома руками,
велить їй бити у ціль.
33
Він нею чабана попереджає,
та й скот, що нюхом чує бурю