Елігу говорить далі

1
«Тому й здрігнулося моє серце
і зрушилось із свого місця!
2
Слухайте, слухайте гомін його голосу
і грюкіт, що з уст його виходить.
3
Під усім небом він його розпросторює,
і блискавка його аж до кінців землі сягає.
4
Позаду нього реве голос;
Бог гримить голосом величним
і блискавиць своїх не зупиняє,
коли лунає голос його.
5
Бог своїм голосом гримить предивно,
творить діла великі, нам незбагненні!
6
Він каже снігові: Падай на землю!
Великим зливам: Лийте чимдуж!
7
Кожній людині кладе печать на руку,
щоб усі, кого створив він, те могли знати.
8
Звір утікає у свій сховок,
сидить у своїх барлогах.
9
З півдня буревій надходить,
є холод із півночі.
10
Від Божого подуву лід береться,
й поверхня вод твердіє.
11
Він хмари вогкістю вантажить,
і оболок розпускає його світло,
12
що колами кружляє
і крутиться згідно з його наміром,
виконуючи все, що він йому накаже,
на овиді земного кругу;
13
воно виконує його волю чи то як кару,
чи як милосердя.
14
Слухай же це, Іове!
Стань і роздумуй про дивні діла Божі.
15
Чи знаєш, як Бог їм повеліває,
як його хмара блискає світлом?
16
Чи розумієш рівновагу хмари,
чудні діла Найзвершенішого у знанні?
17
Коли нагріється твоя одежа,
коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, -
18
чи міг би ти з ним нап'ясти небо
тверде, мов дзеркало, вилите?
19
Навчи нас, що маємо йому сказати,
і не сперечатимемось більш, бо справа темна.
20
Чи буде йому звіщено, як я говорю?
Чи як хто скаже що, дійде до нього?
21
Та й тепер не видно було світла,
хмари його затьмили,
але повіяв вітер і їх геть розвіяв,
22
і надійшло з півночі золотисте сяйво.
Навкруги Бога страшна велич!
23
Всесильний!
Не можем його осягнути!
Великий силою і правом,
повний правоти - не утискає.
24
Тому й бояться його люди,
він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі