Слово Боже (далі)

1
«Марна була б твоя самовпевненість:
уже самий вигляд його валить на землю.
2
Хіба він не страшний, коли його збудити?
Хто може перед ним устоятись?
3
Хто був напав на нього й зоставсь цілим?
Ніхто у цілій піднебесній.
4
Не промовчу й про його члени,
і розповім про його силу незрівнянну.
5
Хто підняв колинебудь перед його одежі?
Хто пройшов крізь його подвійний панцер?
6
Хто відчинив ворота його пащі?!
Кругом зубів його страх!
7
Спина його - щитів шереги,
замкнених щільно, мов камінною печаттю.
8
Один до одного пристає тісно,
так, що між ними повітря не проходить.
9
Кожен до кожного щільно прилипає,
вени зрослись докупи нероздільно.
10
Чхне він - аж заблисне,
очі у нього, немов вії світанку,
11
З пельки у нього вилітають смолоскипи,
вискакують огненні іскри.
12
З ніздер у нього дим виходить,
мов з казана, що на вогні парує.
13
Своїм подихом він запалив би вугілля,
з пащі у нього полум'я виходить!
14
У його шиї сидить сила,
поперед нього жах стрибає.
15
М'язи на його тілі грубі;
як натиснути на них, - не подаються.
16
Серце його тверде, мов камінь,
тверде, мов спід у жорнах!
17
Як він устане, на хвилі страх надходить;
морські буруни геть утікають.
18
Меч ударить його й одскочить,
також і копіє, спис та стріла.
19
Залізо йому - солома,
мідь - дерево трухляве.
20
Вистріл з лука не спонукає його до втечі,
каміння з пращі - то йому полова.
21
Ціп йому, мов стеблина,
а свисне спис, то він собі сміється!
22
Під ним - черепки гострі;
неначе борона, проходить по болоті.
23
Під ним, мов у казані, кипить безодня,
йому море, мов горщик на пахощі.
24
По собі він лишає світлу стежку;
глибінь стає, мов голова сива.
25
Рівні він на землі не має,
він створений безстрашним.
26
Він позирає на все гордо:
він цар над усіма гордими звірями