Іов відповідає Білдадові

1
Заговорив Іов і мовив:
2
«Правда!
Я знаю, що воно так;
та й як би чоловік міг бути
справедливим перед Богом?
3
Коли б він захотів на прю з ним стати,
на тисячу ні разу йому не відповів би.
4
Він мудрий серцем і силою могутній;
хто проти нього коли вперся й зостався цілим?
5
Він переносить гори, і вони не знають,
в своєму гніві їх перевертає.
6
Зрушує землю з її місця,
й її стовпи стрясаються.
7
Він велить сонцю, і воно не сходить;
кладе печать на звізди.
8
Він небеса нап'яв, сам він;
він ходить по морських висотах.
9
Він створив Віз, Косарів,
Квочку і Комори Півдня.
10
Він творить діла великі, незбагненні
і чудеса без ліку!
11
Як пройде попри мене, я не побачу,
як промайне, я не помічу.
12
Як він щось забере, хто йому заборонить?
Хто йому скаже: Що чиниш?
13
Бог не одвертає свого гніву;
під ним лежать помічники Рагава!
14
Де вже мені йому відповідати
та проти нього слова підбирати?
15
Я хоч би й правий був, не озвався б,
а радше милосердя в судді мого благав би.
16
Коли б я і покликав, і він озвався,
я не повірив би, що він мій голос слухає.
17
Він, що торощить мене в хуртовині
і множить без причини мої рани, -
18
він не дає мені й відідхнути
так насичує мене гіркотою.
19
Коли йдеться про силу, він могутній!
Коли про суд, хто сміє його позивати?
20
Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об'явлю себе невинним, мене обвинуватять.
21
Невинний я?
Я й сам не знаю!
Життя моє мені нінащо.
22
Тому й кажу: Усе одно
безвинного й грішника він губить.
23
А коли бич зненацька убиває,
з невинного розпуки він сміється.
24
Коли якусь країну віддано в руки лиходія,
обличчя її правителів він закриває.
Як же не він - хто інший?
25
І мчать мої дні від гінця швидше,
біжать, щастя не бачать.
26
Линуть, мов чайки з очерету,
неначе яструб, що падає на здобич.
27
Як я скажу собі: Забуду мою скаргу,
скину хмурий вид, розвеселюся!
-
28
то я тремчу перед усіма муками моїми,
бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.
29
Коли ж я винуватий,
чому маю томитися надармо?
30
Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,
31
навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько,
мною гидилась би моя одежа.
32
Бо він не людина, як я,
щоб я міг йому відповісти:
Ходімо на суд разом!
33
Немає посередника між нами,
що поклав би на нас обох свою руку,
34
що відвернув би свій бич від мене,
щоб страх його не лякав мене більше.
35
Однак я говоритиму;
я його не боюся,
бо не такий я перед самим собою