Досада Йони;
відповідь Божа


1
І не вподобалось те Йоні вельми;
запалав він гнівом,
2
і почав молитися до Господа, і мовив: «О Господи!
Хіба ж не це я говорив, бувши ще у моїй країні?
Тому ж я й утік був напочатку до Таршішу;
знав бо, що ти - Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, й уболіваєш над злом.
3
Тож візьми, благаю, Господи, тепер у мене мою душу, бо ліпше мені вмерти, аніж жити
4
А Господь сказав: «Чи ж слушно ти розсердився
5
Вийшов Йона з міста й сів зо східнього боку міста.
Зробив він собі там халупку, й сів під нею у холодку, визираючи, що станеться з містом.
6
А Господь Бог виростив тикву й вона знялась над Йоною, щоб була тінь над його головою та щоб позбавити його досади.
Йона вельми зрадів тикві.
7
Але другого дня, як почала зоря зоріти, звелів Бог черв'якові, й він підточив тикву й вона всохла.
8
А як зійшло сонце, послав Бог посушний східній вітер, і сонце вдарило у голову Йоні так, що він зомлів, тож і побажав сам собі смерти, кажучи: «Ліпше мені вмерти, аніж жити
9
Бог промовив до Йони: «Чи слушно ти розсердивсь із-за тикви?» Він відповів: «Я розсердивсь через тикву так слушно, хоч би й умерти
10
Тоді Господь сказав: «Тобі жаль тикви, дарма що ти не поравсь коло неї й не зростив її, - що за одну ніч виросла і за одну ніч пропала.
11
А мені б то не жаль було Ніневії, великого міста, в якому живе більше ста двадцяти тисяч душ, що не вміють розрізнити правиці від лівиці, - й худоби безліч