Святотатство Ахана й поразка при Аї 1-5; Ісус перед Господом 6-15; виявлення святотатця й покута Ахана 16-26

1
Та сини Ізраїля провинилися щодо забороненого, бо Ахан, син Кармі, сина Завді, сина Зераха, з коліна Юди, узяв із забороненого, і запалав гнів Господній проти синів Ізраїля.
2
Ісус послав людей з Єрихону в Аї, що поблизу Бет-Авена, на схід від Бетела, і сказав їм: “Ідіть і розгляньте край.” Люди пішли й розстежили Аї.
3
І повернулись вони до Ісуса й кажуть йому: “Не треба йти всьому народові.
Нехай підуть якихось дві-три тисячі та й ударять на Аї.
Не труди туди всього люду, бо їх мало.”
4
От і пішло туди з народу якихось три тисячі чоловік, але мусіли були втікати від аїян,
5
що вбили з них якихось тридцять шість чоловіка, і гналися за ними з-перед брам аж до Шеваріму, б'ючи їх здовж по схилу.
Серце розтануло в народі й узялося водою.
6
Тоді Ісус роздер на собі одежу й упав обличчям до землі перед кивотом Господнім аж до вечора, він і старші Ізраїля;
і посипали вони собі землею голови.
7
І сказав Ісус: “Ой Господи, Боже!
Чи то ж на те перевів ти через Йордан народ цей, щоб видати нас у руки Аморія, щоб знищити нас?
Коли б то ми радше були зостались по той бік Йордану!
8
Ой Господи, і що я маю казати після того, як Ізраїль удався до втечі від своїх ворогів?
9
Почують "про це ханааняни й усі мешканці краю, оточать нас та й викорінять із землі наше ім'я.
І що тоді ти вчиниш для великого імени твого?”
10
А Господь промовив до Ісуса: “Встань!
Чого це припав ти лицем до землі?
11
Ізраїль згрішив, він переступив союз мій, що я їм заповідав;
присвоїли собі дещо із забороненого та й, укравши, сховали його, поклавши в своїм обозі.
12
Тому то й не здолають сини Ізраїля встоятися перед своїми ворогами й тікатимуть навтеки від них, бо вони підпали під прокляття.
Не буду я більше з вами, якщо не усунете прокляте з-поміж себе.
13
Встань!
Освяти народ і повели: Освятіться на завтра, бо так каже Господь, Бог Ізраїля: Проклятий перебуває, Ізраїлю, посеред тебе.
Ти не здолаєш устоятися перед твоїми ворогами, поки не усунете прокляте з-поміж себе.
14
Ось тому завтра вранці ви виступите сюди коліно за коліном;
і те коліно, що його вкаже Господь, приступить за родами, рід же, що виділить Господь, приступить дім за домом, а дім, що його вкаже Господь, приступить чоловік за чоловіком.
15
Того, що піймають із забороненим, спалять вогнем разом з усім його майном, бо він переступив заповіт Господній і вчинив ганебну річ в Ізраїлі.”
16
Встав Ісус рано вранці й звелів Ізраїлеві приступити коліно за коліном, і жереб упав на коліно Юди.
17
Тоді велів він приступити родам Юди, й жереб упав на рід Зераха, далі наблизився рід Зераха, дім за домом, і був вказаний дім Завді;
18
врешті звелів приступити його домові, чоловік за чоловіком, і жереб випав на Ахана, сина Кармі, сина Завді, сина Зераха, з коліна Юди.
19
І сказав Ісус до Ахана: “Сину мій, дай славу Господеві, Богові Ізраїля, й вияви пошану до нього.
Признайсь мені, що вчинив ти;
не втаюй передо мною нічого.”
20
І відповівів Ахан Ісусові: “Справді я згрішив перед Господом, Богом Ізраїля;
ось таке вчинив я:
21
побачив я між здобичю гарний плащ шінеарський, двісті шеклів срібла та паличку золота вагою п'ятдесят шеклів.
Зазіхнув я на те та й узяв собі;
он воно закопане в землі серед мого шатра;
срібло під ним насподі.”
22
Послав тоді Ісус посланців, і ті побігли до шатра, аж воно так: сховано все в шатрі в нього, а срібло насподі.
23
Взяли вони все те з шатра, принесли до Ісуса й до всіх синів Ізраїля та й поклали перед Господом.
24
Тоді Ісус узяв Ахана, сина Зераха, срібло, плащ і паличку золота, синів його й дочок його, волів його та ослів його й його вівці та шатро, і все, що було в нього, і разом з усім Ізраїлем випровадив їх на Ахор-долину.
25
І промовив Ісус: “Чому навів ти на нас нещастя?
Нехай же так Господь наведе сьогодні на тебе нещастя.” І ввесь Ізраїль побив його камінням і, каменувавши їх, спалили.
26
Над ним насипано велику купу каміння, що стоїть по цей день.
Тоді Господь припинив палкий гнів свій.
Тому і називається те місце по цей день Ахор-долина.