- Горе Єрусалиму
- 1
- Яким же самотнім зосталося місто, що було повне люду!
Стало немов би вдовою!
Воно, що між народами було велике, що князювало над краями, - ось данину платить!
- 2
- Плаче ночами гірко, і сльози його на щоках у нього.
З усіх, які його любили, нема нікого, хто б його розважив.
Усі його друзі зрадили його, стали для нього ворогами.
- 3
- Юда пішов у неволю по утиску та тяжкім рабстві.
Він оселився серед народів, не знайшов спочинку…
Усі його гонителі його наздогнали у тіснинах.
- 4
- Дороги на Сіон сумують, ніхто не йде на свята.
Всі брами його опустіли, священики його зідхають, дівчата його тужать, і самому йому гірко.
- 5
- Противники його взяли гору, а вороги його щасливі, Господь бо засмутив його за його переступів безліч.
Діти його пішли в неволю перед противником.
- 6
- І відійшла від дочки Сіону вся її слава.
Князі його немов олені стали, що не знаходять собі паші, і пленталися без сили перед тими, що гнали їх.
- 7
- Єрусалим пригадує собі у дні злиднів та тривоги всі свої скарби, що мав із давніх-давен, -тепер, коли народ його падає в ворожі руки, а допомоги йому немає;
його гнобителі дивилися на нього, сміялися з його руїн.
- 8
- Згрішив, згрішив Єрусалим, тим і зробивсь осоружний!
Усі, що його поважали, ним гордують, бо бачили його наготу.
Та й сам він теж зідхає і обертається назад.
- 9
- Нечистота його на полах у нього, та він про свій кінець не думав;
тому й упав так низько, і втішника не має.
Споглянь, о Господи, на мої злидні, бо ворог зростає!
- 10
- Противник простяг свою руку на усі його скарби.
Він бачив, як погани ввійшли в його святиню, яким ти заборонив вступати в твою громаду.
- 11
- Увесь його народ зідхає, хліба шукає.
Скарби свої вони за харч віддали, щоб відживити душу.
О, зглянься, Господи,й подивися, як я упідлився!
- 12
- Нехай, вас ніколи таке не спіткає, о, всі ви, що дорогою проходите повз!
О, гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно, що ним побив мене Господь у день палаючого гніву свого!
- 13
- З висоти він зіслав вогонь у мої кості, і той пожирає.
Він сітку розстелив мені під ноги і завернув мене назад.
Він завдав мені смутку, - я повсякденно недужий.
- 14
- Ярмо моїх переступів накладено його рукою;
і вони, сплетені докупи, тяжать на моїй шиї.
Він підбив мою силу.
Видав мене Господь їм у руки, я проти них не можу протистати.
- 15
- Усіх моїх хоробрих повалив Господь посеред мене.
Він скликав проти мене збори, щоб знищити моїх юнаків.
Господь топтав, немов у винотоці, дівицю - дочку Юди.
- 16
- Тому я плачу, і око моє, око проливає сльози, далеко бо від мене мій утішитель, що відживив би мені душу.
Діти мої в смутку, бо ворог узяв гору.
- 17
- Сіон простягнув руки, але немає, хто б його розважив.
Господь дав наказ проти Якова, щоб вороги його навкруги нього стали.
Єрусалим посеред них занечистився.
- 18
- Господь - справедливий, бо я не слухав його слова.
О, вчуйте, благаю, всі народи, гляньте на мою муку!
Мої дівчата й мої хлопці поволоклися в неволю.
- 19
- Кличу моїх коханців: але вони мене зрадили.
Священики мої й мої старші загинуть у місті, шукаючи собі поживи, щоб відживити душу,
- 20
- Зглянься, о Господи, бо мені сумно!
Горить у нутрі в мене, серце моє в мені перевернулось, бо я впертий завжди був проти тебе.
У полі меч забрав моїх дітей, а вдома - смерть.
- 21
- Почули, що я стогну, - немає, хто б мене розважив.
Усі вороги мої почули про моє нещастя та й зраділи, бо ти вчинив це.
Коли б ти вже послав той день, що його заповідав, і вони стали такими, як я!
- 22
- Нехай прийде вся їхня злоба перед тебе;
обходься з ними так, як обійшовсь ти зо мною за всі мої переступи, бо я стогну без перестання, і серце моє мліє.
|