Похоронні звичаї та священик 1-6; подружжя священиків 7-9; священикові заборонено жалобу 10-12; подружжя первосвященика 13-15; перешкоди до священства 16-24

1
Господь сказав Мойсеєві: «Промов до священиків, Аронових синів, і скажи їм: ніхто з них нехай не осквернює себе померлим із своїх людей,
2
хібащо то буде близька родина його, як от мати його, батько його, син його, дочка його, брат: його,
3
сестра його - дівиця, що перебуває при нім, що ще не мала чоловіка;
задля неї може осквернитись.
4
Як він жонатий, то не сміє осквернитися померлим з рідні, опоганюючи себе;
5
вони не вистригатимуть лисини на голові в себе, і краю борід своїх не підгтригатимуть, і на тілі в себе не робитимуть нарізок.
6
Святими будуть перед своїм Богом і не плюгавитимуть імени Бога свого, бо вони приносять вогняні жертви Господеві, хліб Бога свого, тож і мусять бути святими.
7
Повії або знеславленої не братимуть собі за жінку;
відпущеної чоловіком теж не братимуть;
бо священик посвячений Богові своєму.
8
Ти будеш уважати його за святого, бо він приносить хліб Бога твого;
святим він буде для тебе, бо святий я, Господь, що освячую вас.
9
Коли дочка котрогось священика обезчестить себе розпустою, вона тим знеславить батька свого;
вогнем таку спалити.
10
А священик, верховний між своїми братами, той, що на голову його злито миро, і що дана йому власть зодягатися в священні шати, не повинен тримати свого волосся розпущеним,роздирати на собі одежі,
11
ні наближатися до жадного мерця;
навіть ради батька чи матері своєї не буде оскверняти себе.
12
Нехай не виходить зо святині, щоб не осквернити святині Бога свого, бо посвячення миром, яким був помазаний для Бога свого, на нім;
я - Господь.
13
Дівицю візьме собі за жінку.
14
Вдовицю, відпущену, знеславлену і розпусницю - цих не братиме, - тільки дівицю зо свого народу мусить узяти собі за жінку;
15
і таким робом не знеславить свого потомства серед народу свого, я бо - Господь, що освячую його
16
Господь сказав Мойсеєві:
17
«Промов до Арона так: Ніхто з твого покоління, в прийдешніх родах їхніх, що матиме будь-яку ваду на тілі, нехай не приступає, щоб приносити хліб Бога свого;
18
ніхто бо, що матиме якусь ваду, нехай не приступає, як от сліпий, чи кульгавий, чи кирпатий, чи нечумазний;
19
або такий, у кого переламана нога, чи переламана рука;
20
чи горбатий, чи кволий, чи з більмом на очах, чи коростявий, чи лишаю-ватий, чи з ушкодженими ядрами.
21
Ніхто з роду Арона священика, що матиме яку ваду, не може приступити, щоб приносити вогняні жертви Господеві;
він має ваду - не приступатиме, щоб приносити хліб Бога свого.
22
їсти він може хліб Бога свого, себто з пресвятих і святих дарів.
23
Але підходити до завіси й наближатись до жертовника він не сміє, бо має ваду на собі;
тож нехай не осквернює святині моєї: я бо - Господь, що освячую їх.»
24
Переказав Мойсей усе це Аронові, синам його й усім ізраїльтянам.