Ісус висилає учнів 1-16; учні повертаються 17-24; добрий самарянин 25-37; Марта й Марія 38-42

1
Після цього Господь призначив сімдесят двох інших і послав їх перед собою в кожне місто й місце, куди сам мав прийти.
2
Він до них промовив: “Жнива великі, а робітників мало.
Просіть, отже, Господа жнив, щоб послав робітників на свої жнива.
3
Ідіть, ось я вас посилаю, як ягнят між вовки.
4
Не беріть із собою ні калитки, ні торби, ні сандалів, і нікого в дорозі не вітайте.
5
В який же дім не ввійшли б ви, скажіть перше: Мир домові цьому!
6
І коли там є котрийсь син миру, мир ваш покоїтиметься на ньому;
а коли ні, до вас він повернеться.
7
І зоставайтесь у тім домі, споживайте та пийте, що в них є: достоїн бо робітник своєї нагороди.
Не переходіть із хати до хати.
8
І в яке місто ви не ввійшли б, і вас приймуть, їжте, що поставлять перед вами;
9
оздоровляйте в ньому хворих і кажіть їм: Наблизилося до вас Царство Боже.
10
Коли ж ви ввійдете в якесь місто, і вас не приймуть, то, вийшовши на їхні вулиці, скажіть:
11
Ми вам обтрушуємо й порох з вашого міста, що прилип до наших ніг;
тільки знайте, що Царство Боже близько.
12
Кажу вам: Того дня навіть Содомові буде легше, ніж тому місту.
13
Горе тобі, Хоразине!
Горе тобі, Витсаїдо!
Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чуда, що зроблені у вас, вони б давно покаялися, сидячи у веретищі й попелі!
14
Та Тирові й Сидонові легше буде під час суду, ніж вам.
15
Та й ти, Капернауме, невже піднімешся аж до неба?
Аж до самого пекла провалишся!
16
Хто слухає вас, мене слухає;
а хто гордує вами, мною гордує;
а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.”
17
Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: “Господи, навіть і біси коряться нам з-за твого імени.”
18
Він же сказав їм: “Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба.
19
Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу - й ніщо вам не пошкодить.
20
Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.”
21
Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам.
Так, Отче, бо так тобі подобалося.
22
Все передав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!”
23
Потім, звернувшися до самих учнів, він промовив: “Щасливі очі, що бачать, що ви бачите.
24
Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.”
25
І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: “Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?”
26
А Ісус мовив до нього: “В законі що написано?
Як там читаєш?”
27
Озвався той і каже: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю;
а ближнього твого, як себе самого.”
28
“Ти добре відповів”, сказав (Ісус), “роби це й будеш жити.”
29
Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: “А хто мій ближній?”
30
Мовив тоді Ісус, кажучи: “Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого.
31
Випадком ішов якийсь священик тією дорогою;
побачив він його й, збочивши, пройшов мимо.
32
Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо.
33
Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився.
34
Він приступив до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою і вином;
потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним.
35
На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся.
36
Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?”
37
Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя.” Тоді Ісус сказав до нього: “Іди і ти роби так само.”
38
Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату.
39
Була ж у неї сестра що звалася Марія;
ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова.
40
Марта ж клопоталась усякою прислугою.
Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити?
Скажи їй, щоб мені допомогла.”
41
Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато,
42
одного ж потрібно.
Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”