Заблукапа вівця 1-7; загублена драхма 8-10; про блудного сина 11-32

1
Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.
2
А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.”
3
Тоді Ісус сказав до них цю притчу:
4
“Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?
5
А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі
6
й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.
7
Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.
8
Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде?
9
А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.
10
Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”
11
Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини.
12
Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає.
І батько розділив між ними свій маєток.
13
Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.
14
І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.
15
Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.
16
І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.
17
Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю.
18
Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!
19
Я недостойний більше зватися твоїм сином.
Прийми мене як одного з твоїх наймитів.
20
І встав він і пішов до батька свого.
І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.
21
Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе.
Я недостойний більше зватись твоїм сином.
22
А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.
23
Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,
24
бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся.
І вони заходились веселитися.
25
А старший його син був у полі;
коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці.
26
Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.
27
Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим.
28
Розгнівався той і не хотів увійти.
І вийшов тоді батько й почав його просити.
29
А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.
30
Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.
31
Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє.
32
А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.”