Притча про суддю та вдовицю 1-8; фарисей та митар 9-14; благословення дітей 15-17; багатий юнак 18-30; Ісус передсказує свої муки 31-34; оздоровлення сліпого 35-43

1
Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.
2
І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.
3
Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника!
4
І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,
5
але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.”
6
Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже!
7
А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?
8
Кажу вам: Оборонить їх негайно.
Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”
9
Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу:
10
“Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар.
11
Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.
12
Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.
13
А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним!
14
Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той;
бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений.”
15
Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся.
Побачивши те, учні їм докоряли.
16
Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене;
не бороніть їм: таких бо Царство Боже.
17
Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.”
18
Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”
19
А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим?
Ніхто не благий, хіба один Бог.
20
Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.”
21
Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.”
22
Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі;
тоді прийди і йди слідом за мною.”
23
Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.
24
Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!
25
Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.”
26
А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?”
27
Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.”
28
Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.”
29
Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,
30
і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”
31
І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.
32
Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,
33
і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”
34
Вони ж нічого з того не зрозуміли;
це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
35
І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.
36
Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.
37
Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.
38
І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
39
Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
40
Ісус зупинився і звелів привести його до себе.
І коли той наблизився до нього, спитав:
41
“Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, - сказав той, - “щоб я прозрів!”
42
Ісус сказав до нього: “Прозри!
Віра твоя спасла тебе.”
43
І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога.
І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.