Ісус у Закхея 1-10; притча про міни 11-28; в'їзд у Єрусалим 29-40; Ісус плаче над Єрусалимом 41-44; вигнання торгівців із храму 45-48

1
Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).
2
А був там чоловік, Закхей на ім'я;
він був головою над митарями й був багатий.
3
Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.
4
Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.
5
Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.”
6
І зліз той швидко і прийняв його радо.
7
Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.”
8
А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.”
9
Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.
10
Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”
11
Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись.
12
Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.
13
Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.
14
Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!
15
І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.
16
Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.
17
Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.
18
І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.
19
Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами.
20
Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,
21
бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
22
А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго!
Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23
Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг?
Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.
24
І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.
25
Пане!
-сказали йому, - він має вже десять!
26
Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.
27
А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”
28
Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.
29
І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,
30
кажучи: “Ідіть у село, що перед вами;
ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи;
відв'яжіть його і приведіть.
31
Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте?
- ви скажете: Господь його потребує.”
32
Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.
33
Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?”
34
Ті відповіли: “Господь його потребує”.
35
А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.
36
І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.
37
А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,
38
кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє!
Мир на небі і слава на висотах!”
39
Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”
40
Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”
41
І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,
42
кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру!
Але тепер воно закрите перед твоїми очима!
43
Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;
44
вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”
45
Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,
46
кажучи до них: “Написано: Дім мій - дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”
47
І він щодня навчав їх у храмі.
Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,
48
та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.