Різдво Ісуса Христа 1-7; поклін пастирів 8-21; жертвування Ісуса у храмі 22-40; Ісус у святині 41-52

1
Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю.
2
Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній.
3
І йшли всі записатися, - кожний у своє місто.
4
Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида,
5
щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна.
6
І от коли вони були там, настав їй час родити,
7
і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді.
8
Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар.
9
Аж ось ангел Господній їм з'явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх.
10
Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу:
11
Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь.
12
І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.”
13
І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла:
14
Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.”
15
І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: “Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об'явив нам.”
16
І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах.
17
Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп'ятко;
18
і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали.
19
Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці.
20
А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано.
21
Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус - ім'я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні.
22
І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом,
23
як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”,-
24
і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.”
25
А був в Єрусалимі чоловік на ім'я Симеон;
чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому.
26
Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа.
27
Він прийшов Духом у храм.
І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм,
28
він узяв його на руки, благословив Бога й мовив:
29
Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі,
30
бо мої очі бачили твоє спасіння,
31
що ти приготував перед усіма народами;
32
світло на просвіту поганам, і славу твого люду - Ізраїля.”
33
Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього.
34
Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі;
він буде знаком протиріччя,
35
та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.”
36
Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера;
вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого;
37
зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою.
38
І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму.
39
І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста.
40
Хлоп'я ж;
росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому.
41
Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи.
42
І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято.
43
Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі;
батьки ж його про те не знали.
44
Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими,
45
а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати.
46
Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх.
47
Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям.
48
Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам?
Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.”
49
Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали?
Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?”
50
Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм.
51
І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний.
А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці.
52
Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.