Ісус не бажає відповідати книжникам 1-8; притча про виноградник 9-19; про данину кесареві 20-26; садукеї та воскресіння 27-40; Христос - син Давида 41-47

1
Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами
2
і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?”
3
Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне.
Скажіть мені:
4
Йоанове хрищення було з неба чи від людей?”
5
А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, - він спитає: Чому ж ви йому не повірили?
6
А як ми скажемо: Від людей, - увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.
7
І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).”
8
А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.”
9
І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.
10
Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних;
а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11
І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.
12
Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.
13
Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити?
Послати хібащо мого улюбленого сина?
Може його пошанують?
14
Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.
15
І вивели його за виноградник і вбили.
Що, отже, зробить їм власник виноградника?
16
Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!”
17
Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним?
18
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється;
на кого ж він впаде - роздавить.”
19
Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.
20
І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника.
21
І ті спитали його: “Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді.
22
Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?”
23
Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них:
24
Покажіть мені динарій.
Чий на ньому образ і напис?” Ті відповіли: “Кесарів.”
25
І він сказав їм: “Віддайте, отже, що кесареве - кесареві, а що Боже - Богові.”
26
І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли.
27
Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили
28
й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму.
29
Сім ото братів було.
Перший узяв жінку й помер бездітним.
30
Потім другий,
31
і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі.
32
Врешті, померла й жінка.
33
Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.”
34
Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж.
35
Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж;
36
бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони - сини Божі, бувши синами воскресіння.
37
А що мертві воскресають, - це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова.
38
Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.”
39
Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.”
40
І не насмілювались вони більше ні про що його питати.
41
І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида?
42
Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене,
43
поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги.
44
Давид, отже, зве його Господом.
Як же він може бути його сином?”
45
І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників,
46
що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах;
47
що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду - вони приймуть строгіше осудження.”