Ісус перед Пилатом 1-7; перед Іродом 8-12; Ісус чи Варавва?
13-19; засуд Ісусові 20-25; Симон Киреней 26-32; розп'яття 33-43; смерть та похорон 44-56


1
Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.
2
І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він - Христос-Цар.”
3
Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.”
4
Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.”
5
Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.”
6
Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;
7
а довідавшися, що він з-під влади Ірода;
відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
8
Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса;
бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.
9
Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.
10
Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.
11
Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.
12
І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
13
Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,
14
Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу;
ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.
15
Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас.
Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.
16
Тож я його покараю і відпущу.”
17
Треба ж було їм одного випустити з-за празника.
18
Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!”
19
Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю.
20
Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.
21
Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!”
22
І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він?
Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти.
Тож, покаравши його, відпущу.”
23
Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти.
І крик їхній переміг.
24
Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.
25
І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили;
Ісуса ж видав їм напризволяще.
26
І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
27
Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.
28
Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!
29
Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.
30
Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас!
- і горбам: Покрийте нас!
31
Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?”
32
З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
33
І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.
34
Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
35
Люди стояли й дивились.
Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він - Месія Божий, Вибраний!”
36
Вояки також глузували з нього;
підходячи до нього й подаючи йому оцет,
37
примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!”
38
А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це - Цар Юдейський.”
39
Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос?
Спаси себе і нас!”
40
А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару?
41
Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.”
42
І додав: “Ісусе!
Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.”
43
Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”
44
Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години,
45
бо затьмарилось сонце;
а й завіса храму роздерлася посередині.
46
Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа.
47
Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”
48
Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди.
49
Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.
50
І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, - людина добра й праведна,
51
що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків.
Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;
52
цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.
53
Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.
54
День цей був п'ятниця, і вже заходила субота.
55
Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.
56
Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.