Жінки та Петро при гробі 1-12; по дорозі до Емаусу 13-35; Ісус з'являється апостолам 36-49; Вознесіння 50-53

1
А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,
2
й застали камінь, відкочений від гробниці.
3
Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4
І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з'явились їм у блискучих шатах.
5
Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: “Чому шукаєте живого між мертвими
6
Його нема тут: він воскрес.
Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи:
7
Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.”
8
І вони пригадали собі його слова;
9
а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.
10
То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова.
Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,
11
але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.
12
Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки.
І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.
13
Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму,
14
і розмовляли між собою про те, що сталось.
15
А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними,
16
але очі їм заступило, щоб його не пізнали.
17
Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку.
18
Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?”
19
І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім - ділом та словом перед Богом і всім народом, -
20
та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли.
21
А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля.
До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!
22
Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці,
23
та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий.
24
Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали;
його ж вони не бачили.”
25
А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!
26
Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”
27
І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.
28
Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.
29
Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись.
30
І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.
31
Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали.
А він зник від них:
32
І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”
33
І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,
34
які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.”
35
І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
36
Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!”
37
Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.
38
Та він сказав їм: “Чого стривожились?
Чого ті сумніви постають у серцях ваших?
39
Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам.
Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.”
40
Сказавши це, він показав їм руки й ноги.
41
А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?”
42
Вони подали йому кусень печеної риби.
43
Він узяв його й спожив перед ними.
44
Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.”
45
Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,
46
і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,
47
і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.
48
Ви - свідки того (всього).
49
Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був.
Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”
50
І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.
51
А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
52
Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,
53
і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.