Ісус висилає апостолів 1-6; Ірод хоче бачити Ісуса 7-9; помноження хліба 10-17; Петро визнає, що Ісус це - Христос 18-22; про самозречення та хрест 23-27; Переображення 28-36; оздоровлення сновиди 37-45; суперечка між апостолами 46-50; самаряни не приймають Христа 51-62

1
Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги,
2
і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати.
3
Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте.
4
В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу.
5
А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.”
6
І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.
7
Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих,
8
інші - що Ілля явився, а ще інші, - що якийсь пророк із давніх устав з мертвих.
9
Ірод сказав: “Йоанові я стяв голову.
Хто ж це такий, що я про нього таке чую?
” І намагався побачити його.
10
Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили.
Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда.
11
Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним.
Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того.
12
День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть: “Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.”
13
А він їм каже: “Дайте ви їм їсти.” Ті відповіли: “У нас усього п'ять хлібів і дві риби.
Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.”
14
Було бо їх яких п'ять тисяч чоловік.
Ісус сказав до своїх учнів: “Розсадіть їх гуртами по п'ятдесят приблизно.”
15
Вони так зробили й усіх розсадовили.
16
А він узяв п'ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом.
17
Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів.
18
Одного разу, коли він молився насамоті, а з ним були й його учні, - він спитав їх: “За кого мене мають люди?”
19
Вони ж у відповідь сказали: “За Йоана Христителя, а інші - за Іллю, а ще інші - за якогось із пророків старовинних, що воскрес із мертвих.”
20
“А ви”, спитав їх, “що кажете про мене?
Хто я?” Тоді Петро, озвавшись, мовив: “Ти Христос (Помазаник) Божий!”
21
Та й наказав їм гостро про це нікому не говорити.
22
Далі додав: “Син Чоловічий має багато страждати;
старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб'ють, та він на третій день воскресне.”
23
Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: “Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною.
24
Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить;
а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує.
25
Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить?
26
Хто б соромився мене та моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів.
27
Я вам кажу по правді, що деякі з отут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать Божого Царства.”
28
Днів з вісім по оцій розмові Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись.
29
І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа - біла та блискуча.
30
І ось два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля,
31
що, з'явившись у славі, говорили про його смерть, якої він мав зазнати в Єрусалимі.
32
Петро й його товариші були зморені сном.
Та як пробудилися, побачили його славу і двох мужів, що з ним стояли.
33
А коли ці відходили від нього, Петро промовив до Ісуса: “Наставниче, добре нам тут бути!
Зробимо три намети: один тобі, один Мойсееві й один Іллі.” Він не знав, що говорить.
34
Коли він говорив це, насунулася хмара й огорнула їх, а учні налякались, як ті ввійшли у хмару.
35
І залунав голос з хмари.
“Це Син мій, Вибранець, слухайте його!”
36
І коли пролунав цей голос, Ісус один зостався.
Учні мовчали, і нічого з того, що бачили, нікому тоді не оповідали.
37
Наступного дня, коли вони зійшли з гори, сила людей його зустріла.
38
І ось якийсь чоловік з народу почав кричати: “Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене.
39
Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе його, і той пускає піну;
з великим трудом він його залишає цілком знесиленого.
40
Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не здоліли.”
41
Ісус відповів: “О невірний та розпусний роде!
Доки я буду з вами та терпітиму вас?
Приведи сюди твого сина!”
42
Ще тільки наближався хлопець, як демон кинув його об землю і сильно стряс;
але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові.
43
Всі були захоплені величчю Божою.
І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів:
44
Затямте собі добре ці слова: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.”
45
Однак, вони не розуміли цього слова;
воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися його спитати про це слово.
46
Одне спало їм на думку: Хто з них буде найбільший?
47
Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе
48
і сказав їм: “Хто приймає цю малу дитину в моє ім'я, той мене приймає;
а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той - великий.”
49
Озвався Йоан і каже: “Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.”
50
Ісус же сказав до нього: “Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.”
51
А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятийцього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму.
52
Отож вислав посланців перед собою.
Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб йому приготувати.
53
Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму.
54
Бачивши це учні Яків та Йоан, сказали: “Господи, хочеш - ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.”
55
Ісус, обернувшись, почав їм докоряти.
56
І вони пішли в інше село.
57
А як вони подорожували, сказав хтось до нього: “Я піду за тобою, куди б ти не пішов.”
58
Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.”
59
До другого сказав: “Іди за мною.” Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.”
60
Залиши мертвим ховати своїх мертвих”, сказав Ісус до нього.
“Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.”
61
Інший сказав: “Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.”
62
Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.”