Проти загарбників 1-5; спротив пророкові 6-11; кращі вигляди на майбутнє 12-13

1
Горе тим, що замишляють беззаконня і чинять зло на своїх ложах!
Вони, як лиш засвітає ранок, його коять, бо мають в себе в руках силу.
2
Нив забажають - і їх грабують;
будинків - і їх віднімають.
Загарбують людину з її домом, чоловіка разом з його спадщиною.
3
Тому Господь так каже: «Ось я задумую на рід цей лихо;
від нього ви не зможете відхилити ший ваших, і не здолаєте ходити просто, бо то буде лихий час.»
4
Того часу на вас укладуть приповідку, і гірким плачем будуть плакати та промовляти: «Зруйновано нас з усім!
Частку мого народу він міняє;
як він її від мене усуває!
Замість поля наші повернути, він їх ділить.
5
Тому не буде у вас нікого, хто б кидав на пай жереб у громаді Господній
6
«Не проповідуйте», - проповідують.
«Нехай не проповідують цього!
Ганьба нас не осягне
7
Дім Якова говорить: «Хіба у Господа терпець урвався?
Хіба такі його вчинки?
Хіба слова його добра не чинять тому, хто праведно діє?»
8
Та мій народ устає вже здавна, немов ворог.
Ви ж із жупаном здираєте й сорочку з тих, що приходять тихо, що й гадки про війну не мають.
9
Жінок мого народу ви проганяєте з їхніх домів милих;
у дітей їхніх геть берете мою честь навіки.
10
Уставайте і йдіть геть: бо це не край спочинку, - через нечистоту, що вас руйнує руїною тяжкою.
11
Якби з'явився якийсь вітрогон і брехню придумав: «Я буду про вино вам і напої проповідувати»!
- він став би проповідником цього народу.
12
Зберу тебе напевно, Якове, усього.
Зберу рештку Ізраїля напевно.
Згуртую їх, немов отару, до кошари;
неначе череду, серед їхнього пасовиська;
аж загуде від безлічі народу.
13
Проломщик піде перед ними;
вони проломлять, пройдуть крізь ворота й вийдуть ними.
І цар їхній пройде перед ними, і Господь на чолі у них.