Про нерозривність подружжя 1-12; благословення дітей 13-16; багатий юнак 17-31; Ісус передсказує свою смерть 32-34; просьба синів Заведеєвих 35-45; оздоровлення сліпого 46-52

1
Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану.
І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.
2
Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: "Чи можна чоловікові відпустити жінку?"
3
А він у відповідь сказав їм: "Що заповів вам Мойсей?"
4
Вони сказали: "Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити."
5
"То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис.
6
А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою.
7
Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї,
8
й обоє будуть одним тілом;
тому вже не двоє, лише - одне тіло.
9
Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає."
10
Удома ж учні знов його про те запитали.
11
А він сказав їм: "Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.
12
І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить."
13
І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм.
14
Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: "Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже.
15
Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, - не ввійде до нього."
16
І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.
17
Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: "Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?"
18
"Чого називаєш мене благим?" - сказав Ісус до нього.
- "Ніхто не благий, окрім одного Бога.
19
Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір."
20
Він же у відповідь мовив до нього: "Учителю, я вже те дотримував змалку."
21
Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: "Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі.
Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною."
22
Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, - мав бо великі багатства.
23
Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: "Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!"
24
Учні здумілися цими словами.
Ісус же знову заговорив до них і каже: "Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже!
25
Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже."
26
Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: "Хто ж тоді може спастися?"
27
Ісус же, поглянувши на них, мовить: "У людей це неможливо, - але не в Бога;
у Бога бо все можливо."
28
І заговорив до нього Петро: "Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою."
29
Ісус озвавсь і каже: "Істинно кажу вам: Нема такого, хто кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, - ради мене та ради Євангелії, -
30
не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, - домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, - і в майбутньому віці життя вічне.
31
І багато з перших стануть останніми, а останні -першими."
32
Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим.
Ісус ішов перед ними.
І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися.
І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним:
33
"Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам;
34
і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб'ють, він же по трьох днях воскресне."
35
Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: "Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим."
36
Він же їм відповів: "Що хочете, щоб я зробив вам?"
37
"Зволь нам, - ті йому кажуть, - щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі."
38
Ісус же сказав їм: "Не знаєте, чого просите.
Чи можете пити чашу, яку я п'ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?"
39
Ті йому відповіли: "Можемо." Ісус сказав їм: "Чашу, яку я п'ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь.
40
Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, - не моя річ вам дати, а кому приготовано."
41
Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана.
42
Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: "Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх.
43
Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою,
44
і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх.
45
Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох."
46
І приходять вони в Єрихон.
Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги.
47
Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: "Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!"
48
Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: "Сину Давидів, змилуйся надо мною!"
49
Ісус же спинивсь і каже: "Прикличте його!" Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: "Бадьорся!
Устань лишень, кличе тебе."
50
Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса.
51
Ісус, до нього звернувшись, каже: "Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?" А сліпий йому: "Учителю мій, - щоб я бачив!"
52
Сказав Ісус до нього: "Іди, віра твоя спасла тебе." І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним.