Про зруйнування Єрусалиму 1-13; мерзота спустошення 14-27; про чуйність і молитву 28-37

1
І як виходив із храму, каже йому один з його учнів: "Учителю, поглянь, що за каміння, що за будівля!"
2
Ісус же сказав до нього: "Бачиш оці будівлі великі?
Не лишиться тут каменя на камені, якого б не перевернули."
3
Як же він сидів на горі Оливній, проти храму, Петро, Яків, Йоан та Андрій спитали його насамоті:
4
"Скажи нам, коли це буде і який знак, коли все те має здійснитися?"
5
Тоді Ісус почав до них промовляти: "Вважайте, щоб ніхто не обманув вас.
6
Багато прийде під моїм ім'ям, і вам казатимуть: Це я, - і багатьох зведуть.
7
Коли почуєте про війни та воєнні чутки, не тривожтесь, бо це мусить статися, та це ще не кінець.
8
Народ бо на народ повстане, і царство на царство.
По різних місцях будуть землетруси, буде голоднеча.
Це початок горя.
9
Зважайте на себе самих: вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями з-за мене - їм на свідоцтво.
10
А треба, щоб Євангелія була проповідувана спершу всім народам.
11
І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам на ту годину;
не ви бо говоритимете, а Дух Святий.
12
Брат видасть на смерть брата, батько - дитину.
Діти повстануть на батьків і смерть їм заподіють.
13
І ненавидітимуть вас усі за моє ім'я.
Та хто витримає до кінця, - той буде спасенний.
14
А як побачите мерзоту спустошення, що настане там, де їй не слід наставати, - хто читає, хай розуміє!
- тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори;
15
хто на покрівлі, нехай на діл не сходить, ані не входить до своєї хати, щоб узяти щось із неї;
16
а хто у полі, нехай не повертається назад узяти свою одежу.
17
Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час.
18
Моліться, щоб це не сталося зимою!
19
Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, що його сотворив Бог, аж понині, і ніколи більш не буде.
20
І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався;
але заради вибраних, що їх вибрав, він укоротив ті дні.
21
І коли вам хтось тоді скаже: Ось тут Христос, - абож: Глянь, онде!
- то не вірте.
22
Постануть бо месії неправдиві та пророки ложні й чинитимуть знаки та чуда, щоб, оскільки можна, одурити вибраних.
23
Ви ж зважайте!
Я сказав вам усе заздалегідь.
24
За тих же днів, після того горя, сонце затьмиться, місяць не дасть свого світла,
25
зорі спадуть з неба, і сили небесні стрясуться.
26
І тоді узріють Сина Чоловічого, що йтиме по хмарах з великою силою й славою.
27
Тоді він пошле ангелів і збере своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.
28
Від смоковниці навчіться притчі: Коли віття її стає м'яким і пускає листя, знаєте, що близько є літо.
29
Так і ви, коли побачите, що це здійснюється, знайте, що - близько, під дверима!
30
Істинно кажу вам: Не перейде цей рід, доки усе це не здійсниться.
31
Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.
32
Про день же той чи годину - ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, - тільки Отець.
33
Глядіть же, чувайте, не знаєте бо, коли той час настане.
34
Як чоловік, що, від'їхавши ген, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу, воротареві ж звелів пильнувати,
35
- пильнуйте, отже, і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, - ввечері чи опівночі, чи як запіє півень, а чи уранці,
36
- щоб, коли повернеться несподівано, не застав вас уві сні.
37
А що вам кажу, - кажу всім: Чувайте!"