Ісус у своїй батьківщині без пошани 1-6; навчання апостолів 7-13; смерть Йоана Христителя 14-29; помноження хлібів 30-44; Ісус іде морем 45-56

1
І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
2
Якже настала субота, він почав навчати у синагозі;
багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього?
Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
3
Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона?
І сестри його - хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле.
4
Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі."
5
І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
6
і вражений був їхньою невірою.
І ходив кругом по селах, і навчав.
7
І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
8
І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, - ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
9
щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
10
І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
11
А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов - на свідоцтво їм."
12
Вони, вийшовши, проповідували покаяння,
13
і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
14
І зачув цар Ірод, - бо ім'я його стало явним, - і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
15
Інші ж твердили: "То - Ілля!" - а ще інші: "То пророк - один із пророків!"
16
Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв;
він устав із мертвих."
17
Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, - бо оженився був з нею.
18
Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого."
19
Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
20
бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його.
Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
21
Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
22
увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям.
Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, - я дам тобі!"
23
Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, - дам тобі, хоч би й половину мого царства."
24
Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!"
25
І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя."
26
Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
27
Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана.
Пішов той, стяв його у в'язниці,
28
приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
29
Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
30
Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
31
Він їм і каже: "Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи." Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
32
І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.
33
Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
34
Вийшовши Ісус, побачив силу народу - і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають.
І він навчав їх чимало.
35
А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: "Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
36
Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти."
37
А він у відповідь їм: "Дайте ви їм їсти." Ті йому й кажуть: "Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?"
38
Він і же каже їм: "Скільки хлібів маєте?
Підіть та подивіться." Розвідались вони і кажуть: "П'ять, ще й дві риби."
39
Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
40
І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.
41
Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими.
А й дві риби розділив між усіма.
42
І їли всі - й наситились.
43
І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
44
Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!
45
І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ.
46
Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.
47
Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
48
Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх.
49
Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
50
Усі бо уздріли його й занепокоїлись.
Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!"
51
І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер.
І вони в собі вельми здумілись, - понад міру,
52
бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне.
53
І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
54
А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
55
і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
56
І куди він тільки приходив, - у села чи міста, чи в слободи, - клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі;
і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.