Переображення Ісуса 1-13; оздоровлення біснуватого 14-28; Ісус передсказує свої муки і поручає покору 29-41; про спокуси 42-50

1
І сказав їм: "Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могутності."
2
Шість же день по тому бере Ісус із собою Петра, Якова та Йоана і веде самих їх окремо на високу гору.
І переобразився перед ними:
3
одежа його заблищала й так вельми збіліла, що на землі й білильник так не вибілив би.
4
Й Ілля з'явився їм з Мойсеєм, і говорили з Ісусом.
5
Заговорив і Петро та й каже до Ісуса: "Учителю, добре нам тут бути!
Зробімо ж три намети: тобі один, Мойсееві один та Іллі один."
6
Не знав бо що сказати, тому що страх був огорнув їх.
7
І наступила хмара й отінила їх, а з хмари пролунав голос: "Це Син мій возлюблений, слухайтесь його!"
8
Але оглянувшись негайно навколо, не побачили вже нікого, крім самого Ісуса з ними.
9
А коли сходили вони з гори, наказав їм, щоб нікому не оповідали те, що бачили, аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.
10
І вони зберегли в собі це слово, питаючи один одного, що воно означає "воскреснути з мертвих."
11
І запитали його, промовивши: "А чого то книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше?"
12
Він же відрік їм: "Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе, - та як же про Сина Чоловічого написано, що мусить він багато вистраждати й буде погорджений?
13
Та от кажу вам, що Ілля вже прийшов був, а вони вчинили з ним, що їм забаглось, як і написано про нього."
14
Повернувшися ж до учнів, побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися з ними.
15
Скоро ввесь народ його уздрів, то дивом великим здивувався і, бігши до нього, заходився його вітати.
16
А він спитав їх: "Про що сперечаєтеся з ними?"
17
І відказав йому один з народу: "Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа,
18
і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев'яніє.
Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та не змогли."
19
Він же у відповідь каже їм: "О роде невірний!
Доки я буду з вами?
Доки вас терпітиму?
Приведіть но його до мене."
20
І привели його до нього.
Скоро дух угледів його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися.
21
Спитав же його батька: "Скільки часу, як це йому сталося?" - "З дитинства", - відповів той.
22
часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити.
Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним."
23
Ісус же каже йому: "Щодо того - якщо можеш - то все можливо тому, хто вірує."
24
І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: "Вірю, поможи моєму невірству!"
25
Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: "Німий та глухий душе!
Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього."
26
І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього.
І наче змертвів той, тож многі казали: "Вмер він."
27
Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав.
28
Коли ж увійшов у дім, то учні його питали його насамоті: "Чому ми не могли його вигнати?"
29
Він відповів їм: "Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом."
30
Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб будь-хто знав.
31
Навчав бо своїх учнів і казав їм: "Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб'ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне."
32
Та вони не розуміли цього слова й страхалися його запитувати.
33
І прийшли вони у Капернаум, і як був він у домі, спитав їх: "Про що ви сперечалися дорогою?"
34
Вони ж мовчали, бо сперечалися були дорогою, хто більший.
35
Тоді він, сівши, прикликав дванадцятьох та й каже до них: "Коли хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і усім слугою."
36
Потім узяв дитину, поставив її серед них і, обнявши її, каже до них:
37
"Хто прийме одне з таких дитят в моє ім'я, - мене приймає;
а хто мене приймає, - не мене приймає, а того, хто послав мене."
38
Йоан же сказав до нього: "Учителю, ми бачили одного, що твоїм ім'ям бісів виганяє, але не ходить з нами, то ми й заборонили йому, - не ходить бо з нами."
39
Ісус же мовив: "Не бороніть йому.
Немає бо такого, хто робив би чуда моїм ім'ям і міг би незабаром мене лихословити.
40
Бо хто не проти нас, той за нас.
41
Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, - істинно кажу вам, - той не втратить своєї нагороди.
42
Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, - краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море.
43
І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її.
Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний,
44
де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає.
45
І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло,
46
де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає.
47
І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло,
48
де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
49
Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна - сіллю посолиться.
50
Сіль - добра;
та коли сіль не солона стане, чим її приправите?
Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!"