Притча: про сіяча 1-23; - про кукіль, зерно гірчичне, закваску і притча про скарб та перлу 24-52; Ісус у Назареті 53-51

1
Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря.
2
І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі.
3
Він говорив до них численними притчами, кажучи: “От вийшов сіяч сіяти.
4
І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його.
5
Інше впало на ґрунт кам'янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока.
6
Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло.
7
Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його,
8
Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять.
9
Хто має вуха, нехай слухає.”
10
І приступили його учні й сказали до нього: “Чому ти притчами до них говориш?”
11
А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано.
12
Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати;
а в того, хто не має, заберуть і те, що має.
13
Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють.
14
На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, –
15
бо серце в цього народу затовстіло.
Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, –щоб я зцілив їх.
16
Ваші ж очі щасливі, бо бачать;
та й ваші вуха, – бо чують.
17
Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
18
Слухайте, отже, притчу про сіяча.
19
До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці.
Це той, хто був сприйняв насіння край дороги.
20
А той, хто був сприйняв його на кам'янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає,
21
але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється.
22
А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.
23
Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить;
і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.”
24
Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі.
25
Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.
26
Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився.
27
Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі?
Звідки ж узявся кукіль?
28
Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це.
А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?
29
Ні!
-каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці.
30
Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом.
А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб його спалити;
пшеницю ж складіть у мою клуню.”
31
Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі.
32
Воно, щоправда, найменше з усіх зерен;
але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.”
33
Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” –
34
Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого,
35
щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.”
36
Тоді він відіслав народ і прийшов додому.
І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.”
37
А він у відповідь сказав їм: “Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий;
38
поле – це світ;
добре зерно – це сини Царства;
а кукіль – це сини лукавого;
39
ворог, що його посіяв – це диявол;
жнива – це кінець світу;
женці – це ангели.
40
Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу:
41
Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,
42
і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.
43
І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого.
Хто має вуха, нехай слухає!
44
Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле.
45
Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел.
46
Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.
47
Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини.
48
Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.
49
Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і
50
кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.
51
Чи ви це все зрозуміли?” – “Так!” – йому відповіли.
52
Тоді сказав їм: “Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.”
53
Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти.
54
Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
55
Хіба він не син теслі?
Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?
56
І його сестри хіба не всі між нами?
Звідки ж воно йому це все?”
57
І вони брали йому це за зле.
Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.”
58
І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.