Ірод про Ісуса 1-2; смерть Йоана Христителя 3-12; перше помноження хлібів 13-21; Ісус іде водою 22-36

1
Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,
2
і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель!
Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”
3
Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницючерез Іродіяду, жінку брата свого Филипа;
4
Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”
5
Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.
6
Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;
7
отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.
8
Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”
9
І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, –
10
тож послав стяти голову Йоанові в темниці.
11
Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.
12
І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його;
і пішли та сповістили про те Ісуса.
13
Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце;
народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.
14
А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.
15
Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже.
Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”
16
А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”
17
Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”
18
Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.”
19
І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учнілюдям.
20
Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.
21
Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.
22
І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
23
І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті.
Як звечоріло, він був там сам один.
24
Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.
25
О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.
26
Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись.
“То привид!” – заговорили й закричали з переляку.
27
Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!”
28
Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”
29
Підійди!” – сказав Ісус.
І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;
30
але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”
31
Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре;
чого засумнівався?”
32
І як увійшли до човна, вітер ущух.
33
А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно – Син Божий!”
34
І перепливши, прибули в землю генезаретську.
35
Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього.
І принесли до нього всіх недужих
36
та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу.
І скільки їх доторкалося, одужували.