Хто більший у Царстві Небеснім 1-11; заблукана вівця 12-14; братня догана 15-20; прощення братові провини 21-22; притча про немилосердного боржника 23-35

1
Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: “Хто найбільший у Небеснім Царстві?”
2
Ісус покликав дитину, поставив її серед них –
3
і каже: “Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство.
4
Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві.
5
Хто приймає дитину в моє ім'я, той мене приймає.
6
А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря.
7
Горе світові від спокус.
Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!
8
Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний.
9
І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло.
10
Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця.
11
Бо Син Чоловічий .прийшов спасти те, що загинуло.
12
Що ви гадаєте?
Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, – чи він не кине дев'ятдесят дев'ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала?
13
І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев'ятдесят дев'ятьма, що не заблукали.
14
Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих.
15
А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч.
Коли послухає тебе, ти придбав брата твого.
16
Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків.
17
І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві;
коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар.
18
Істинно кажу вам: Усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі.
19
Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним;
20
бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них.”
21
Тут підійшов Петро й каже до нього: “Господи!
Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити?
Чи маю до сімох разів прощати?”
22
Ісус промовив до нього: “Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім.”
23
Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми.
24
Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів.
25
А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати.
26
Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну.
27
І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той.
28
Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен.
29
Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну.
30
Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг.
31
Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне.
32
Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий!
Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав.
33
Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?
34
І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу.
35
Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”