Нерозривність християнського подружжя 1-12; Ісус благословляє дітей 13-15; багатство – небезпечна річ 16-26; нагорода за повне зречення 27-30

1
І коли Ісус скінчив слова ці, покинув Галилею і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом.
2
Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там.
3
І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: “Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якоїбудь причини?”
4
Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою,
5
і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом,
6
так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло.
Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.”
7
Кажуть вони до нього: “Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?”
8
А він сказав їм: “Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших;
спочатку ж не було так.
9
А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб;
і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.”
10
Кажуть до нього учні: “Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись.”
11
Він же відповів їм: “Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано.
12
Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились;
бувають і скопці, що їх люди оскопили;
бувають і скопці, що самі себе оскопили задля Небесного Царства.
Хто може збагнути, нехай збагне.”
13
Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився.
Учні ж боронили їм.
14
Ісус сказав їм: “Пустіть дітей!
Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.”
15
І поклавши на них руки, пішов звідти.
16
Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю!
Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?”
17
Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре?
Добрий є один тільки (Бог).
Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.”
18
Яких?” – питає його.
А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво,
19
поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.”
20
Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку.
Чого мені ще бракує?”
21
Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі;
потім приходь і йди за мною.”
22
Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно.
23
Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство.
24
Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.”
25
Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?”
26
Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо.”
27
Тоді озвався Петро і сказав до нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою;
що будемо за те мати?”
28
Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля.
29
І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину.
30
Багато з перших будуть останніми, а останніпершими.”