Притча про робітників у винограднику 1-16; третій передсказ про Христові Страсті 17-19; мати Заведеїв 20-28; оздоровлення двох сліпих 29-34

1
Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник.
2
Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник.
3
А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку.
4
Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам.
5
І ті пішли.
Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев'ятої години, зробив так само.
6
Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте?
7
Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас.
Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник.
8
Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших.
9
Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію.
10
Коли приступили перші, думали, що більше дістануть.
І вони взяли по динарію.
11
А взявши, стали ремствувати на господаря,
12
кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини.
13
Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе;
чи не за динарія погодився зо мною?
14
Бери своє та йди!
Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі.
15
Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу?
Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?!
16
Так то останні будуть перші, а першіостанні!”
17
Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм:
18
Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть.
19
І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп'яли його;
а третього дня воскресне.”
20
Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити.
21
Той же сказав їй: “Чого бажаєш?” Відповіла йому: “Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царствіодин праворуч, другий ліворуч тебе.”
22
У відповідь Ісус мовив: “Не знаєте, про що просите.
Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?” Сказали йому: “Спроможні.”
23
Промовив до них: “Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лишекому мій Отець приготував.”
24
Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів.
25
Ісус же, закликавши їх, сказав: “Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх.
26
Не так має бути між вами.
Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга.
27
І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба.
28
Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.”
29
Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу.
30
Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!”
31
Люди ж картали їх, щоб замовкли.
А ті ще більше голосили: “Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!”
32
Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: “Що бажаєте, щоб учинив я вам?”
33
Вони кажуть йому: “Господи, щоб очі нам відкрилися.”
34
Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.