Урочистий в'їзд Ісуса до Єрусалиму 1-11; Ісус виганяє торгівців із храму 12-17; безплідна смоковниця 18-22; юдеї запитують Ісуса про походження його влади 23-27; притча про двох синів 28-32; притча про виноградарів-убивців 33-46

1
А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної.
Тоді послав Ісус двох учнів,
2
сказавши до них: “Ідіть у село, що перед вами;
відразу ж знайдете прив'язану ослицю й осля з нею;
відв'яжіть і приведіть до мене.
3
А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.”
4
Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив:
5
Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе;
лагідний і верхи на ослиці, – на осляті, синові підяремної.”
6
Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм:
7
привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї.
8
Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі.
9
Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: “Осанна Синові Давида!
Благословен той, що йде в ім'я Господнє, осанна на висоті!”
10
І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: “Хто це такий?”
11
Народ же казав: “Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.”
12
Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі;
перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів,
13
і сказав їм: “Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, – ви ж чините з нього печеру розбійників.”
14
І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.
15
Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: “Осанна Синові Давида!” – обурилися
16
і мовили до нього: “Чуєш, що оці кажуть?” А Ісус відповів їм: “Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.”
17
І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.
18
Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів.
19
Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!” І негайно же смоковниця всохла.
20
Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?”
21
Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море!
воно станеться.
22
І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.”
23
А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: “Якою владою ти це чиниш?
Хто тобі дав цю владу?”
24
Ісус у відповідь сказав їм: “Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це.
25
Йоанове хрищеннязвідки було?
З неба чи від людей?” Вони почали розмірковувати між собою: “Якщо ми скажемо;
З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього?
26
А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.”
27
Тож вони відповіли Ісусові: “Не знаємо.” Тоді й він мовив їм: “То й я вам не скажу, якою владою я творю це.
28
Як вам здається?
Один чоловік мав двох синів.
Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику.
29
Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов.
30
Звернувшися до другого, сказав так само.
А цей відповів: Не хочу.
Але, потім розкаявшись, пішов.
31
Котрий з двох учинив волю батька?” – “Останній”, відповіли ті.
Тоді Ісус їм: “Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім.
32
Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому;
митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.
33
Слухайте іншу притчу.
Був один чоловік-господар, що насадив виноградник.
Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
34
Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.
35
А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.
36
Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.
37
Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.
38
Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець.
Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину.
39
І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.
40
Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?”
41
Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.”
42
Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним?
Від Господа це сталось і дивне в очах наших.
43
Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.
44
Хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздушить.” –
45
Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.
46
І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.