Притча про десять дів 1-13; притча про таланти 14-30; загальний суд 31-46

1
Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому.
2
П'ять з них були нерозумні, а п'ять мудрі.
3
Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою.
4
Мудрі ж узяли в посудинках оливу.
5
Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули.
6
Та опівночі крик залунав: Ось молодий!
Виходьте йому назустріч!
7
Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі.
8
А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть.
9
Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забраклопідіть краще до продавців та й купіть собі.
10
І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері.
11
Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам!
12
А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю.
13
Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.
14
І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно.
15
Одному він дав п'ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від'їхав.
16
Той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п'ять талантів.
17
Так само і той, що взяв два, також: придбав два других.
18
А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого.
19
По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок.
20
Приступив той, що узяв був п'ять талантів, і приніс других п'ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п'ять талантів, – ось я придбав других п'ять талантів.
21
Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний.
У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим.
Увійди в радість пана твого.
22
Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане;
два таланти передав ти мені.
Ось других два я придбав.
23
Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний!
У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим.
Увійди в радість твого пана.
24
Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав.
25
Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю.
Ось він – маєш твоє.
26
Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий!
Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав.
27
Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками.
28
Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять.
29
Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру;
а в того, хто не має, заберуть і те, що має.
30
А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню.
Там буде плач і скрегіт зубів.
31
Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави.
32
І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів;
33
і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч.
34
Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу.
35
Бо я голодував, і ви дали мені їсти;
мав спрагу, і ви мене напоїли;
чужинцем був, і ви мене прийняли;
36
нагий, і ви мене одягли;
хворий, і ви навідались до мене;
у тюрмі був, і ви прийшли до мене.
37
Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли?
38
Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?
39
Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе?
40
А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили.
41
Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його;
42
бо голодував я, і ви не дали мені їсти;
мав спрагу, і ви мене не напоїли;
43
був чужинцем, і ви мене не прийняли;
нагим, і ви мене не одягнули;
недужим і в тюрмі, і не навідались до мене.
44
Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили?
45
А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменшихмені також ви того не зробили.
46
І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.”