Ісуса ведуть до Пилата;
смерть Юди 1-10; Ісус перед Пилатом 11-26; терновий вінець 27-31; розп'яття 32-38; глузування з Ісуса на хресті 39-44; смерть Ісуса 45-56; похорон 57-61; сторожа біля гробу 62-66


1
Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити.
2
І зв'язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.
3
Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим.
4
Згрішив я”, – сказав, – “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того?
Ти побачиш!”
5
Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився.
6
Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.”
7
Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців.
8
Тому це поле й досі зветься Полем Крови.
9
Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля,
10
і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.”
11
Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.”
12
Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого.
13
Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?”
14
А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
15
На свято звик був правитель відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли.
16
Був же тоді визначний в'язень, що звавсь Варавва.
17
А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?”
18
Знав бо він добре, що вони з зависти видали його.
19
І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.”
20
Та первосвященики й старші намовили народ, – просити за Варавву, а Ісусавидати на смерть.
21
Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.”
22
Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!”
23
Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп'ятий!”
24
Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього;
ви побачите.”
25
Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!”
26
Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.
27
Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту
28
і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ
29
і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку.
Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!”
30
І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.
31
А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп'яття.
32
Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон, і примусили його нести хрест його.
33
Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказатиЧереп-місце”,
34
дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.
35
Ті ж, що розп'яли його, поділили його одежу, кинувши жереб.
36
А потім сіли, щоб його стерегти там.
37
Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус – Цар Юдейський.”
38
Тоді розіп'яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39
Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами,
40
кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого;
якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!”
41
Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши:
42
Інших спасав, – себе спасти не може!
Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього.
43
Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить.
Сам бо казав: Я – Син Божий.”
44
Так теж і розбійники, що були з ним розіп'яті, ображали його.
45
Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев'ятої години.
46
А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?”
47
Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”.
48
І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.
49
Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.”
50
А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.
51
І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались;
52
гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали,
53
і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились.
54
А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”
55
Було ж там багато жінок, які дивилися здалека;
вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували:
56
між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.
57
Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;
58
Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса.
Тоді Пилат звелів видати тіло.
59
Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й
60
поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі.
І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.
61
А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
62
На другий день, що після п'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:
63
“Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.
64
Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих!
І буде ця остання омана гірша за першу.”
65
Пилат каже до них: “Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.”
66
Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу.