Оздоровлення: прокаженого 1-4; - слуги сотника 5-13; - тещі Петра та інших 14-22; утихомирення бурі 23-27; оздоровлення гадаринських біснуватих 28-34

1
Коли ж Ісус сходив з гори, йшла слідом за ним сила народу.
2
І приступив до нього прокажений, вклонивсь йому і мовить: “Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити.”
3
Ісус простягнув руку й доторкнувсь до нього, кажучи: “Хочу, очисться!” І він негайно же очистився від прокази.
4
Тоді Ісус промовив до нього: “Гляди, не кажи нікому, а йди, покажися священикові й принеси дар, приписаний Мойсеєм, їм на свідоцтво.”
5
Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами:
6
Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.”
7
Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.”
8
Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає.
9
Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить;
і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.”
10
Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри.
11
Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім,
12
а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.”
13
І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години.
14
А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці.
15
Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка;
а вона встала й услугувала йому.
16
І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих,
17
щоб збулося сказане пророком Ісаєю: “Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби.”
18
Побачивши силу народу навколо себе, Ісус звелів відплисти на другий бік.
19
І приступивши один книжник, сказав до нього: “Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою.”
20
А Ісус каже до нього: “Лисиці мають нори й птиці небеснігнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити.”
21
Другий з учнів сказав до нього: “Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого.”
22
Ісус же сказав до нього: “Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих.”
23
Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні.
24
Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен.
Він же спав.
25
Ті кинулись до нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!”
26
А він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша.
27
І здивувались люди та й заговорили між собою: “Хто це такий, що і вітри і море йому слухняні?”
28
Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою.
29
І почали кричати: “Що нам і тобі, Сину Божий?
Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?”
30
Оподаль же від них паслося велике стадо свиней.
31
Біси попросили його: “Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.”
32
Ідіть” – сказав їм.
І вийшли з них, і ввійшли у свиней.
Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях.
33
А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих.
34
Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць.