Видовище падіння Ніневії

1
Ось на горах ноги посла доброї новини, що мир оповіщає!
Святкуй, о Юдо, твої свята, виконуй твої обітниці, бо Беліял не буде через тебе більше проходити, - він згинув цілковито.
2
Бо Господь велич Якова відновить, як велич Ізраїля;
пустошники бо їх спустошили, знівечили їхнє віття виноградне.
3
Пустошник вирушає на тебе.
Стань на валу на варті, стережи шлях, підпережи стан свій, збери докупи всю твою потугу.
4
Щити витязів його червоні, вояки в кармазині, а колісниці у вогненному блиску криці, коли готуються до бою;
хвилюються кипарисові списи.
5
По вулицях летять шалено колісниці, наввипередки котяться через майдани;
на вигляд вони, неначе смолоскипи, неначе блискавки, біжать по всіх усюдах.
6
Він згадує своїх витязів, що спотикаються, бігши, кидаються під мури, і захист уже готовий.
7
Брами рік відкрито, палац зо страху вмліває.
8
Виводять царицю і ведуть у неволю, її слугині стогнуть жалібно, немов голубки, і б'ють себе в груди.
9
Ніневія, немов став, з якого води утікають.
«Стійте бо, стійте!» Але ніхто й не озирнеться!
10
«Грабуйте золото, грабуйте сріблоЛіку нема запасам, сила всілякого дорогоцінного посуду.
11
Спустошена, порожня, в руїнах!
Аж серце мліє, трусяться коліна;
у кожного біль у крижах, обличчя в усіх поблідли.
12
Де леговище левів, що в ньому левенята зростали, що в ньому походжали лев, левиця та левеня, і ніхто не полохав їх?
13
Лев рвав для своїх левенят кусні, душив для своїх левиць;
він наповнював здобиччю свої сховки, й свої ж барлоги лупом.
14
«Оце я проти тебе, - слово Господа сил, - я пущу димом твої колісниці, меч пожере левенят твоїх.
Я зітру з землі твою здобич, і голосу твоїх послів не буде більше чути