Проречення Ніневії горя

1
Ой, горе місту крови, повному брехень, грабіжницькому, - здирству кінця не видно!
2
Ось чути ляскіт бича, чути, як гуркотять колеса, басують коні, скачуть колісниці.
3
Летить кіннота, мечі блискають, вилискують ратища;
сила поляглих, купи мертвих, трупам немає краю, -всі спотикаються об трупи.
4
А все це за велику силу блудів блудниці чудової вроди, спритної до чарів, що блудами своїми продає народи, і сім'ї - чарами своїми.
5
Оце я проти тебе, - слово Господа сил.
Закину на обличчя тобі подолки твого плаття, твою голизну покажу народам і царствам - твій сором.
6
Жбурну на тебе брудом, я тебе знеславлю і виставлю на насміх.
7
І станеться: кожний, хто тебе побачить, утече від тебе й скаже: «Збурена Ніневія!
Хто її пожаліє?
Де мені для неї утішителів шукати
8
Хіба ж ти ліпша від Но-Аммону, що був розлігся на ріках, що воду мав навколо себе, що валом йому було море, і море було йому муром?
9
Етіопія і Єгипет були його потугою, і їй кінця не було;
Пут та Лівія - його помічниками.
10
Та й він пішов у неволю, потяг у полон, а його немовлята теж були розбиті на перехрестях усіх вулиць;
на його знатних кинуто жереб, і всіх його вельмож закуто в кайдани.
11
Ти теж уп'єшся, будеш непритомна;
ти теж шукатимеш від ворога притулку.
12
Усі твої твердині будуть, наче смоковини зо спілими первоплодами: як їх потрясти, то падають у рот тому, що їх із'їсти хоче.
13
Глянь на народ твій: та то ж жіноцтво серед тебе!
Ворота твого краю відкриті навстіж ворогам твоїм, вогонь жере твої засуви.
14
Черпай же собі воду на час облоги, скріпи твої твердині.
Увійди у грязь і міси глину, візьми у руки форму на цеглини.
15
Там пожере тебе вогонь, меч посіче тебе, він пожере тебе, як гусінь!
Множись, як сарана!
16
Розмножуй твоїх купців над зорі, що на небі!
Гусінь розсіється і розлетиться.
17
Твої князі, неначе сарана;
твої урядовці, неначе стрибунців рій, що розташовується табором на мурах за холодної днини, - але як зійде сонце, вона вмить зникає, і місця, де була, не знати.
18
Поснули пастирі твої, асирійський царю!
Витязі твої відпочивають, народ твій по горах розбігся, і нікому його збирати.
19
На твою рану нема ліків, тяжке твоє нещастя!
Хто лиш почує вість про тебе, заплеще в долоні над тобою: над ким бо не переходила безнастанно твоя злоба!