Ізраїль нарікає на манну 1-15; сімдесятеро найстарших 16-30; перепелиці 31-35

1
Почали люди гірко нарікати, і дійшло нарікання до вух Господніх;
почув Господь та й запалав гнів його, і зайнявсь між ними вогонь Господній і пожер кінець табору.
2
Заголосили люди до Мойсея, і Мойсей заблагав до Господа, то вогонь і погас.
3
І названо те місце Тавера, бо палав між ними вогонь Господній.
4
І забаглося мішаній юрбі, що була між ними, їсти так, що й сини Ізраїля собі стали плакати: хто, мовляв, дасть нам м'яса їсти?
5
Пригадуємо собі рибу, що задарма їли в Єгипті, огірки, дині, пір, цибулю, часник;
6
а тепер душа наша прагне: нема нічогісінько, сама лише манна перед нашими очима.
7
Була ж манна, наче коріяндрове насіння, а колір її, як колір буелія.
8
Народ розсипався і збирав її і молов на жорнах або товк у ступах, то й варили її в горщиках і пекли пляцки;
а на смак була вона, мов тістечко на олії.
9
І коли вночі спадала роса на табір, то спадала на нього й манна.
10
Вчув Мойсей, що народ плаче по сім'ях, кожен коло входу до свого шатра, і гнів Господній запалав вельми, то й стало йому прикро.
11
І сказав Мойсей до Господа: “Чому вчинив ти таке з своїм слугою?
Чому не знайшов я ласки в очах у тебе, що он тягар усього цього народу звалив єси на мене?
12
Чи то ж я зачав увесь той народ?
Чи то ж я породив його, що ти мені кажеш: носи його, мовляв, на лоні в себе, як то нянька носить немовлятко, аж до землі, про яку ти клявся їхнім батькам?
13
Звідкіль узяти мені м'яса, щоб нагодувати ввесь народ оцей?
Ось вони з плачем насіли на мене, кажучи: Дай нам м'яса їсти!
14
Не під силу мені одному нести ввесь люд оцей;
занадто тяжкий він для мене.
15
Якщо й далі так обходитимешся зо мною, то ліпше, молю, вбий мене, коли я знайшов ласку в очах твоїх, щоб я не бачив горя мого.”
16
І промовив Господь до Мойсея: “Збери лишень мені сімдесят чоловіків із старшин в Ізраїлі, про яких знаєш, що вони люди розсудливі та вміють правити народом, і приведи їх до намету зборів;
нехай стануть там з тобою.
17
Я зійду й говоритиму там із тобою, і візьму від духу, що на тобі, та й покладу на них, то вони й нестимуть з тобою тягар народу, щоб не одному тобі нести його.
18
А людям скажи: Освятітеся на завтра, й їстимете м'ясо;
за те, що ви плакали вголос перед Господом, примовлявши: О коли б то ми вже мали м'яса!
В Єгипті було нам так добре!
- дасть вам Господь м'яса, і їстимете.
19
Не один день їстимете, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,
20
а цілий місяць, аж покіль не знудиться й не опротивіє вам, ви бо погордували Господом, який серед вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого це, мовляв, вийшли ми з Єгипту?”
21
І сказав Мойсей: “Народу, що між ним я обертаюся, 600 000 піхоти, а ти кажеш, дам вам м'яса, щоб їли цілий місяць.
22
Хіба вистачило б для них, якби повбивати дрібну й велику скотину?
Хіба вистачило б для них, якби виловити всю рибу в морі?”
23
Господь мовив до Мойсея: “А хіба рука Господня вкоротилась?
Ось побачиш, чи справдиться слово моє, чи ні.”
24
Вийшов Мойсей і передав народові слова Господні;
потім зібрав сімдесят чоловіків із старших народу й поставив їх навкруги намету.
25
І зійшов Господь у хмарі та й говорив з ними;
і взявши з духу, що був на ньому, поклав на сімдесятьох старших;
як тільки спускався на них дух, то вони пророкували, а поза тим не пророкували.
26
Двоє чоловіків залишилися були в таборі: один на ім'я Елдад, а другий Медад;
і спустився на них дух;
були вони записані, але не вийшли були до намету, отож стали вони пророкувати в таборі.
27
Прибіг якийсь хлопчина та й оповів Мойсеєві, кажучи: “Елдад та Медад пророкують у таборі.”
28
А Ісус Навин, що услуговував Мойсеєві змалку, урвав йому мову, кажучи: “Мій пане Мойсею, заборони їм!”
29
Мойсей йому й каже: “Чого то ти заздриш замість мене?
Ох, коли б то ввесь люд Господній та й зробився пророком!
Коли б то Господь зіслав свій дух на них!”
30
І повернувсь Мойсей до табору, сам він і старші Ізраїля.
31
І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепилиць від моря та й накидало їх у табір - десь на день ходи в один бік і десь на день ходи в другий, навкруги табору, а поверх землі близько на два лікті.
32
Кинулись люди збирати перепелиць - увесь той день і всю ніч ще й увесь другий день;
навіть хто найменше назбирав, мав десять хомерів, тож і розстелили їх навколо табору.
33
М'ясо було ще в них на зубах, ще його й не з'їли, а гнів Господній уже запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким мором.
34
Тим і названо те місце Ківрот-га-Тава, там бо поховано людей, що були ласі.
35
З Ківрот-га-Тави рушив народ до Хацероту, і в Хацероті зупинився.