Ізраїль бунтується проти Бога 1-25; кара за бунт 26-38; поразка неслухняного Ізраїля 39-45

1
Тоді зчинила вся громада великий галас, і люди плакали тієї ночі.
2
І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізраїля;
і вся громада мовляла до них: “Ой, бодай би ми померли в Єгипетській землі чи бодай би померли в цій пустині!
3
І навіщо то Господь веде нас у ту землю?
Щоб полягти нам від меча та щоб жінки наші й діти зробилися здобиччю?
Чи ж не ліпше нам повернутися в Єгипет?”
4
І мовляли одне до одного: “Настановімо собі вождя та й повернемось у Єгипет.”
5
Мойсей же з Ароном упали ниць перед усією громадою синів Ізраїля.
6
А Ісус Навин та Калев, син Ефунне, що ходили на розглядини землі, пороздирали на собі одіж
7
і промовили до всієї громади синів Ізраїля: “Земля, що нею переходили ми, щоб розглянути її, - земля ота вельми добра.
8
Коли Господь милостив нам, то він приведе нас у ту землю і дасть її нам: то бо земля, що справді тече молоком та медом.
9
Тільки проти Господа не бунтуйтесь і не полохайтесь людей тієї країни, бо вони для нас, мов хліб.
Захисту в них немає, а Господь з нами: не лякайтесь їх.”
10
Та вся громада заговорила, щоб побити їх камінням;
аж тут об'явилася слава Господня всім синам Ізраїля у наметі зборів.
11
Промовив Господь до Мойсея: “Так доки ж люд оцей зневажатиме мене, і доки вони не довірятимуть мені, не зважатимуть і на чуда всі ті, що я явив був серед них!
12
Вдарю на них мором і вигублю їх;
і виведу з тебе народ більший та сильніший, ніж вони.”
13
І сказав Мойсей до Господа: “Почують єгиптяни, з-поміж котрих випровадив ти з великою потугою твоєю оцей люд, і що скажуть?
14
Та й мешканці цієї країни теж чули, що ти, Господи, посеред людей твоїх, що тебе, Господи, вони віч-на-віч бачать та й що хмара твоя стоїть над ними, і у стовпі хмарному ти йдеш поперед них за дня, а полум'яним стовпом уночі.
15
Тож як уб'єш ти люд оцей, як одного чоловіка, то народи, до яких дійшла чутка про тебе, скажуть:
16
Тому винищив Господь цих людей у пустині, що не здолав їх у ту впровадити землю, про яку їм клявся був.
17
Нехай же возвеличиться сила Господа мого, як то ти обітував.
18
Господь повільний до гніву й багатий милосердям, прощає гріх і переступ, хоч і не залишає нічого безкарно, а карає гріх батьків на дітях до третього й четвертого покоління.
19
Прости ж гріх люду цього з великого милосердя твого, так, як зносив єси люд цей від Єгипту аж досі!”
20
І сказав Господь: “Прощаю на твоє слово.
21
Але так, як я живий і як слави Господньої повна вся земля,
22
усі ті люди, які бачили мою славу й мої чудеса, що я сотворив в Єгипті й у пустині, і таки спокушали мене, ось уже вдесяте не слухали мій голос, -
23
ті люди не побачать землі, що про неї клявсь я їхнім батькам;
усі ті, що зневажали мене, не побачать її.
24
Слугу ж мого Калева, за те, що був іншого духу та вірно слідував за мною, введу я в землю, до якої він уже ходив, і нащадки його володітимуть нею.
25
Нехай Амалек та Ханаан живуть собі в долині, а ви взавтра оберніться і рушайте геть у пустиню в напрямі до Червоного моря.”
26
Господь промовив до Мойсея та Арона:
27
“І доки ця ледача юрба нарікатиме на мене?
Чув я нарікання синів Ізраїля, що ним докоряють мені.
28
Тож скажи їм: Як живу я - слово Господнє, - зроблю з вами так, як ви наговорили в мої вуха.
29
У пустелі цій поляжуть ваші трупи, усі ви, що були перелічені, усім вашим числом, від двадцятьох років і старше, ви, що нарікали на мене.
-
30
Ніхто з вас не ввійде в землю, в якій я, піднісши вгору мою руку, (поклявся) вас оселити, - крім Калева, сина Єфунне та Ісуса Навина.
31
Дітей же ваших, що про них ви казали, мовляв, вони здобиччю стануть, - їх я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви нехтували.
32
Ви ж трупом ляжете в цій пустелі.
33
Діти ваші блукатимуть сорок років пустелею, щоб спокутувати ваші беззаконня, поки не зогниють ваші трупи в пустині.
34
За числом сорока днів, що ви розвідували землю, рахуючи один рік за один день, понесете ви кару за гріхи ваші сорок років, щоб зрозуміли, що то значить, як я вас покину.
35
Сам я, Господь, сказав, що так зроблю з ледачою юрбою цією, яка повстала проти мене;
в оцій пустині вони загинуть, тут і помруть.”
36
І ті чоловіки, що їх Мойсей посилав на розвідини землі й що, повернувшися, пустили погану поголоску про ту землю і довели всю громаду до нарікання на Мойсея,
37
чоловіки оті, що розпустили лихі вісті про землю, померли на місці перед Господом.
38
Тільки Ісус Навин та Калев, син Єфунне, зосталися живими з тих чоловіків, що ходили на розвідини землі.
39
І коли промовив Мойсей ті слова до синів Ізраїля, засумували люди вельми.
40
А другого дня, вставши вранці, щоб зійти на верх гори, казали: “Ось ми тут, готові вийти на те місце, про яке казав Господь, бо ми згрішили.”
41
І каже Мойсей: “Чому ви переступаєте Господній наказ?
Не пощастить вам.
42
Не здіймайтеся, бо нема між вами Господа, - бо інакше поб'ють вас вороги ваші.
43
Там амалекитяни та ханааняни проти вас, поляжете від їхнього меча, бо ви відвернулися від Господа, і Господь не буде з вами.”
44
Та вони таки вперлися вийти на верх гори, хоч ковчег союзу та Мойсей не рушили з-посеред табору.
45
Спустилися тоді амалекитяни та ханааняни, що жили в тих горах, та й розбили їх, і сікли їх аж до Хорми.